Податкова стратегія компанії – як розібратися у нюансах

Вступ

Вивчення податкової системи України та податкового законодавства спочатку може викликати деяке почуття збентеження. Тут не стільки справа в тому, які податкові ставки будуть встановлені для вашого бізнесу, скільки у складності розуміння того, що потрібно дотримуватися відповідно до податкового права.

Це особливо складно для іноземних підприємців, які прагнуть спокійно розгорнути свій бізнес в Україні, зберігаючи при цьому фінансову стійкість.

Багато хто чув про можливості податкової оптимізації в Україні та про привабливі податкові ставки для різних видів діяльності. Звісно, хотілося б скористатися цими вигідними умовами для бізнесу. Залишається лише розібратися, як саме це зробити.

Неможливо охопити всі тонкощі оподаткування бізнесу чи створити універсальну податкову схему всім видів підприємств. Однак ми намагатимемося виділити ключові аспекти та описати найбільш поширені ситуації, які допоможуть вам сформувати основне уявлення про оподаткування бізнесу в Україні.

Якщо у вас виникли конкретні питання щодо податкового обов’язку в Україні щодо вашого бізнесу, зверніться до наших спеціалістів для отримання персональної консультації.

Загальна та спрощена системи оподаткування в Україні для бізнесу

Загальна система оподаткування є найпоширенішим вибором для багатьох юридичних осіб, які реєструються в Україні.

На цій системі оподаткування для юридичних осіб застосовуються такі податкові ставки:

• Податок з прибутку – 18%;
• Податок на додану вартість (ПДВ) – 20%.

Крім того, залежно від сфери вашої діяльності, можуть застосовуватись додаткові збори та податки, такі як акцизний збір, екологічні податки, мита, податок на землю, збір за реєстрацію транспортного засобу на території України.

Також важливо враховувати податки, пов’язані із заробітною платою працівників:

• Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 18%;
• Військовий збір – 1,5%;
• Єдиний внесок на обов’язкове державне соціальне страхування (ЕСВ) – 22% мінімальної заробітної плати.

За умовчанням, під час реєстрації компанії вона потрапляє під загальну систему оподаткування. Однак, за певних умов та вашої заяви, ви можете перевести компанію на спрощену систему оподаткування – сплату Єдиного податку.

Вибір 3-ї чи 4-ї групи Єдиного податку доступний для юридичних осіб. Врахуємо, що 4-а група можлива лише для вузько спеціалізованих видів діяльності. Тому ми зупинимося на 3-й групі та її ставках:

• 3% + 20% з ПДВ;
• 5% без реєстрації платником ПДВ.

Слід пам’ятати, що вибір системи оподаткування може бути обмежений законами України для певних видів діяльності, які мають використовувати лише загальну систему оподаткування. Наприклад, це може стосуватися підприємств, пов’язаних із азартними іграми, певними видами фінансових послуг, антикваріату тощо.

Також варто враховувати, що при роботі зі спрощеною системою у кожної групи встановлено свій річний прибутковий ліміт. Перевищення цього ліміту змусить компанію перейти на іншу систему оподаткування та у деяких випадках підлягати сплаті штрафних санкцій.

Щоб уникнути такої ситуації, необхідно заздалегідь розрахувати очікувані доходи, спланувати вигідну схему ведення бізнесу та оподаткування.

Основні податки, які вам доведеться сплачувати в Україні

Реєструючи бізнес в Україні, ви повинні бути готові до сплати певних блоків чи груп податків:

Податок на прибуток.

Базова ставка – 18%. Однак для окремих видів діяльності ставка може бути вищою. Наприклад, діяльність, що пов’язана з лотереями, має ставку 30%.

Податок нараховується не на весь розмір доходів, а на так званий “чистий дохід”, тобто за вирахуванням витрат підприємства. Загальна сума доходу, що підлягає оподаткуванню, визначається на підставі фінансової звітності відповідно до бухгалтерського обліку.

Податки за наявності найманих працівників.

Про них ми вже говорили раніше:

• Податок з доходів фізичних осіб – 18%;
• військовий збір – 1,5%;
• єдиний внесок – 22% мінімальної заробітної плати.

Однак для окремих категорій осіб передбачено податкові пільги з ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), що також слід враховувати при формуванні персоналу та сплаті податків заробітної плати.

Важливо: Розмір мінімального та максимального ЄСВ залежить від встановленого розміру мінімальної заробітної плати на період нарахування ЄСВ. Як правильно розрахувати суму ЄСВ? Наведемо приклад із встановленими сумами мінімальної заробітної плати на осінь 2021 року.

• Мінімальний розмір ЄСВ – мінімальна з/п х 22% (наприклад: 6000 грн х 22% = 1320 грн.)
• Максимальний розмір єдиного внеску – максимальна зарплатня х 15 розмірів х 22% (наприклад: 6000 грн х 15 х 22% = 19800 грн.)

Отже, максимальний розмір ЄСВ завжди обчислюватиметься від мінімальної зарплати, помноженої на 15 разів. Навіть якщо заробітна плата працівника становить 150 000 грн., ЄСВ становитиме 19800 грн.

Але потрібно постійно відслідковувати зміни розмірів мінімальних зарплат, встановлених в Україні.

ПДВ.

ПДВ не завжди є обов’язковим для сплати податком. Стандартно платниками ПДВ стають компанії, контрагенти яких є платниками ПДВ.

Також на сплату ПДВ доведеться перейти за перевищення ліміту щорічного доходу (понад 1 млн. грн. протягом 12 місяців).

Перейти на ПДВ можна за власним бажанням. Ставка ПДВ може становити:

• 20% – базова ставка;
• 7% – для операцій із окремими видами товарів, наприклад, медичного призначення.

Ставки податків – не єдине питання, з яким слід прояснити перед виходом на український ринок. Ось найпоширеніші питання, з якими стикається іноземний бізнес під час роботи в Україні:

• Подвійне оподаткування під час роботи з іноземними контрагентами
• Сплата податків заробітної плати найманого персоналу
• Сплата податків на прибуток підприємства
• Питання про необхідність переходу на сплату ПДВ та примусовий перехід на ПДВ
• Репатріація доходів з української компанії до іноземної.

Висновки

Вибір правильної, оптимальної системи та схеми оподаткування дозволить оптимізувати податкове навантаження та працювати в Україні з очікуваною прибутковістю.

Не ризикуйте своїм бізнесом – звертайтесь до нас за податковою оптимізацією та допомогою у реєстрації діяльності в Україні.

Чи варто інвестувати в зелену енергетику прямо зараз

У ніч на 21 вересня росія вперше за шість місяців обстріляла об’єкти енергетичної інфраструктури. Були часткові знеструмлення у Рівненській, Житомирській, Київській, Дніпропетровській та Харківській областях – близько 400 населених пунктів залишилися без електроживлення.

Наша багатостраждальна енергосистема вже витримала сотні ударів ракетами та дронами та пережила перший у своїй історії блекаут, коли зупинилися всі ядерні реактори країни.

Загалом близько 50% енергетичної інфраструктури країни пошкоджено. Зелена енергетика – не виняток, адже її частка у структурі виробництва до повномасштабної війни становила понад 13%. І потужності нарощувалися.

Більше того, Україна у 2019 році опинилася у першій десятці країн за темпами розвитку зеленої енергетики. 2020-го – у першій п’ятірці країн Європи за темпами розвитку сонячної енергетики.

На початок 2022 року загальна потужність об’єктів зеленої енергетики в Україні досягла позначки 9656 МВт. Але вже восени вимушено було виведено з експлуатації майже всі вітрові електростанції та близько половини сонячних. Через що частка відновлюваних джерел в енергобалансі впала більш ніж удвічі.

Що відбувається у галузі зараз і чи є можливості не лише її відновити, а й розвинути?

Перспективи «зеленої» енергетики

Перехід на відновлювані джерела енергії – один із пріоритетів боротьби з глобальним потеплінням. Активного розвитку тема набула після підписання Паризької кліматичної угоди у 2015 році.

Минулого року Європейський Союз вперше отримав більше енергії із відновлюваних джерел, ніж від спалювання газу, що дозволило заощадити близько 10 млрд євро на закупівлі блакитного палива, йдеться у звіті аналітичного центру Ember.

На сонячну та вітрову енергетику припало близько 22% виробленої електроенергії, що є рекордним показником. Спалювання ж газу дало приблизно 20%.

Через відмову від російського газу після повномасштабного вторгнення в Україну Європа сконцентрована на швидкому скороченні попиту на нього.

Водночас у регіоні відбувається поступова відмова від вугілля, зокрема через війну в Україні – з 1 серпня 2022 року в ЄС набуло чинності ембарго на імпорт вугілля з росії. Частка російського вугілля у структурі споживання Євросоюзу становила 45%.

Ці чинники, зазначають аналітики Ember, мають дати поштовх стрімкому розширенню зеленої енергетики в Європі.

Ризики інвестувати у «зелену» енергетику

Представники галузі активно обговорюють два важливі аспекти: як врятувати існуючі проекти та інвестиції, а також знайти шляхи для подальшого розвитку відновлюваної енергетики. Економічні труднощі, пов’язані з початком повномасштабної війни росією, вплинули на ринок електроенергії в Україні, включаючи виробників з альтернативних джерел енергії.

Однією з явних проблем є зниження розрахунків Державного підприємства “Гарантований покупець” із виробниками за “зеленим” тарифом. З березня по червень цього року цей рівень знизився на 20-25%, і в липні становив 38,7%. Ця ситуація має дві основні причини.

По-перше, заборгованість Національної енергетичної компанії “Укренерго” перед Державним підприємством “Гарантований покупець” значно зросла. Гарантований покупець довгий час не отримував платежів від “Укренерго” за послуги, пов’язані зі збільшенням частки виробництва енергії з альтернативних джерел. Це фінансує дефіцит платежів за зеленим тарифом, і це сталося через юридичні розбіжності, через які акти про надання послуг не були підписані.

По-друге, Міністерством енергетики України було запроваджено обмеження після прийняття Наказів №140 від 28 березня 2022 року та №206, який діє з 5 липня 2022 року. Згідно з цими наказами, було встановлено алгоритми розподілу коштів від Державного підприємства “Гарантований покупець” між виробниками відновлюваної енергії в межах від 15 до 75% від середньозваженої ставки “зеленого” тарифу. Це створило нерівні умови для різних виробників: виробники електроенергії із сонячних та вітрових електростанцій отримують 18%, виробники на біогазі – 30%, а виробники на біомасі – 75%. Додаткові виплати можливі, якщо залишки коштів залишаться на рахунках Державного підприємства “Гарантований покупець” за підсумками місяця.

Другий викликаний фактор – помітні затримки у виплатах з боку Національної енергетичної компанії “Укренерго” за послуги, пов’язані зі зниженням навантаження. Відповідно до законодавства, виробники відновлюваної енергії мають право на відшкодування витрат за невідпущену та, отже, непродану електроенергію, якщо це обумовлено диспетчерськими командами від “Укренерго”.

У зв’язку з воєнними діями різко знизилося споживання електроенергії в Україні, водночас сталося сезонне збільшення генерації сонячних електростанцій. Внаслідок цього диспетчери були змушені обмежувати виробництво електроенергії від цих джерел. У звичайних умовах, НЕК “Укренерго” мала б компенсувати втрати таких виробників електроенергії. Однак це не було зроблено вчасно, частково через технічні труднощі в обліку та розрахунку диспетчерських команд в умовах воєнних дій та частково через брак коштів.

Третій фактор, який справив практично руйнівний вплив на галузь, пов’язаний із компенсацією небалансів. Відповідно до законодавства, якщо фактична генерація електроенергії відхиляється від прогнозованої, виробники відновлюваної енергії зобов’язані компенсувати збитки Державному підприємству “Гарантований покупець” через небаланси.

Тут виникла несприятлива ситуація: з одного боку, через зниження попиту на електроенергію, Державному підприємству “Гарантований покупець” було важко продавати всю закуплену електроенергію, що змусило його зазнати збитків на ринку балансування. З іншого боку, як зазначалося, виробники відновлюваної енергії постійно змінювали графіки генерації по командам диспетчерів. Однак через відсутність зв’язку між Державним підприємством “Гарантований покупець” та Національною енергетичною компанією “Укренерго” Гарантований покупець розглядав такі відхилення як підставу для нарахування небалансів.

Зрештою, більшість виробників за “зеленим” тарифом була змушена направити значну частину своїх скромних доходів на компенсацію “небалансів” Гарантованого покупця.

Станом на липень 2022 року галузь відновлюваної енергетики в Україні перебувала на межі фінансової кризи. Виробники електроенергії активно проводили переговори з банками щодо реструктуризації кредитів, і іноді не вистачало коштів навіть на поточні операційні витрати, що змушувало власників фінансувати роботу станцій із власних коштів.

При цьому представники влади, включаючи виступи на конференціях у Лугано, наголошують на важливості подальшого розвитку відновлюваної енергетики в Україні як одного з ключових секторів, здатних залучити інвестиції та сприяти повоєнному відновленню в країні. У цьому контексті представники галузі активно обговорюють два основні питання:

1. Як можна врятувати вже реалізовані проекти та вкладені інвестиції;
2. Як знайти шляхи для подальшого розвитку сектора відновлюваної енергетики.

Деякі рішення вже вирішуються на стадії появи. Міністерство енергетики України, НКРЕКУ та НЕК “Укренерго” активно працюють над вирішенням поточних тактичних питань.

Крім того, передбачається, що НЕК “Укренерго” зможе знайти спосіб врегулювати заборгованість за послуги з управління навантаженням та розпочати виплати Державному підприємству “Гарантований покупець”, що, у свою чергу, забезпечить рівень платежів виробникам відновлюваної енергії не менше ніж на 30%.

Проте навіть у світлі таких перспектив виробників відновлюваної енергії все одно змушують задуматися про пошук альтернативних рішень. Особливо це актуально в умовах кризи довіри до політики уряду щодо альтернативної енергетики.

Деякі компанії розглядають можливість припинення використання “зеленого” тарифу та переходу на конкурентні сегменти ринку електроенергії. Ці наміри стали більш реальними після ухвалення Верховною Радою законопроекту №7427. Окрім очікуваних положень про заборону збільшення тарифів, внесено поправки, що надають виробникам відновлюваної енергії тимчасову можливість виходу з балансуючої групи Державного підприємства “Гарантований покупець”.

Причина цієї тенденції є досить простою. Середній “зелений” тариф становить близько 4 гривень за 1 кВт*годину. У той час як середня ціна електроенергії на ринку останнім часом становить близько 2,22 гривні. Продаючи електроенергію на ринку, виробники відновлюваної енергії можуть отримувати понад 50% від “зеленого” тарифу, що є набагато вигіднішим порівняно з продажем Державному підприємству “Гарантований покупець”. Можливо, це не принесе величезних доходів, але принаймні дозволить більшості виробників відновлюваної енергії виживати.

З іншого боку, компанії, які вирішать тимчасово відмовитися від “зеленого” тарифу, будуть тимчасово позбавлені привілеїв та гарантій, пов’язаних із продажем електроенергії за цим тарифом. Вони будуть зобов’язані самостійно нести повну відповідальність за небаланси та не отримувати компенсацію від Національної енергетичної компанії “Укренерго” за непродану електроенергію у зв’язку із командами диспетчерів.

Для тих, хто обере цей варіант, закон закріплює право будь-якої миті відновити договір з Державним підприємством “Гарантований покупець” та повернутися до продажу електроенергії за “зеленим” тарифом.

Однак не прогнозуємо, що значна частина виробників відновлюваної енергії скористається цією можливістю, хоча такий сценарій давно обговорюється в галузі, і вже є компанії, які продають електроенергію на ринку.

По-перше, покращення у платіжній дисципліні Державного підприємства “Гарантований покупець” останнім часом фактично знизило привабливість для багатьох виробників виходу на ринок.

По-друге, бізнес-процеси більшості таких компаній не готові працювати на ринку. Ризик помилок у прогнозуванні небалансів та торговельної діяльності та пов’язаних з ними збитків надто високий.

По-третє, рівень довіри до регуляторної політики держави у галузі низький. Виробники мають резонні побоювання, що після тимчасового виходу із групи гарантованого покупця держава змінить правила та не дозволить їм повернутися.

Враховуючи це, на нашу думку, невелика кількість виробників може спробувати використати цю можливість для навчання і спробувати працювати на ринку. Однак масштабної відмови від продажу за “зеленим” тарифом очікувати не варто.

Пошук способів для подальшого розвитку відновлюваної енергетики є ще складнішим завданням. Державні чиновники та експерти галузі розглядають різні варіанти. Насамперед, це включає перехід із “зеленого” тарифу на механізм feed-in premium, який передбачає вихід виробників відновлюваної енергії на ринок та отримання додаткової виплати понад ринкову вартість електроенергії.

По-друге, розглядається можливість застосування таких механізмів, як сертифікати походження (інакше відомі як “зелені” сертифікати) та контракти на різницю. В українському законодавстві їх реалізовано як інструменти для забезпечення стабільності цін на електроенергію.

Проте всі ці варіанти стикаються з двома питаннями, на які досі немає остаточних відповідей.

Перший виклик – це відновлення довіри інвесторів у сфері відновлюваної енергетики до Уряду України, включаючи Міністерство енергетики та Національну комісію, що регулює енергетику та комунальні послуги (НКРЕКУ). З початку 2019 року влада неодноразово не виконувала своїх зобов’язань перед інвесторами, що знижувало готовність учасників ринку до діалогу та прийняття пропозицій.

Наразі держава має можливість вийти із цієї ситуації “елегантно” та продемонструвати готовність нести відповідальність перед інвесторами. Для цього пропонується здійснити довгострокову пропозицію, яку інвестори пропонували з 2019 року: конвертувати борг Державного підприємства “Гарантований покупець” у державно-гарантовані цінні папери. Такі цінні папери можуть бути використані інвесторами при реструктуризації боргів перед банками або продані, щоб залучити кошти на обслуговування станцій та розвиток бізнесу.

Це буде подвійною метою: по-перше, це стане прикладом відповідального поводження держави з інвесторами та готовності знаходити взаємовигідні рішення в умовах кризи. По-друге, це дозволить Державному підприємству “Гарантований покупець” позбавитися статусу вічного боржника, який не виконує своїх договірних зобов’язань.

Другий аспект полягає у розвитку конкурентного ринку електроенергії відповідно до вимог європейських директив. Усі механізми, які можуть залучити інвесторів на ринок електроенергії, залежать від прозорості, чіткості правил, ринкових цін та мінімального втручання держави.

Для цього держава має надати інвесторам чіткий план кроків, що включає такі заходи, як припинення перехресного субсидування споживачів, запровадження обов’язкових стандартів європейського законодавства, включаючи REMIT та регулювання державної допомоги, а також реформу НКРЕКУ та Антимонопольної комісії України.

Загалом боротьбу виробників відновлюваної енергії за виживання в галузі ще не завершено. У липні консолідовані зусилля гравців ринку дали перші результати. Однак перед ними стоїть складна робота із захисту інтересів галузі, яка потребує активної позиції та, в деяких випадках, сили у діалозі з урядом.

Висновки

Крім цього, майбутнє, безумовно, належить конкурентному ринку електроенергії. Тому компанії, які вже сьогодні вирішать скористатися цією можливістю та почнуть адаптацію до роботи на ринку, отримають перевагу перед конкурентами у найближчому майбутньому та зможуть успішно впровадити нові проекти.

Які компаніі у зоні ризику позапланових перевірок

Кому потрібно бути готовим до перевірок Держпраці?

19 липня 2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який розблокував діяльність Інспекції Держпраці з перевірок бізнесу.

Прямо у законі зроблено акцент на перевірки щодо дотримання повоєнних змін у КЗоТ, законності звільнення під час війни та, звичайно, пошук неофіційно працевлаштованих.

Оновлені правила встановлюють міри ризику, відповідно до яких планується частота перевірок:

• висока – не частіше ніж 1 раз на 2 роки;
• середня – не частіше ніж 1 раз на 3 роки;
• низька (незначна) – не частіше 1 разу на 5 років.

Складність полягає в тому, що це приблизна частота планових перевірок – можна навіть заздалегідь дізнатися, чи ваше підприємство входить до переліку тих, що перевірятимуться. Але є ще позапланові перевірки – і до них підготуватися важче.

Щоб орієнтуватися в ступенях ризику скажемо, що цей ступінь можуть підвищувати в Держпраці такі фактори:

• якщо ваша діяльність передбачає наявність складного обладнання, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, що перебувають в експлуатації не менше ніж п’ять років до проведення перевірки;
• якщо на вашому підприємстві передбачена та велася робота з такими механізмами чи обладнанням підвищеної небезпеки 5 років до проведення планової перевірки;
• якщо ваша діяльність передбачає виконання робіт з підвищеною небезпекою (які виконувались останні 5 років перед перевіркою);
• якщо ви вже раніше отримували зауваження під час проходження аудиту з охорони праці;
• якщо за вашим підприємством було зафіксовано порушення у сфері охорони праці;
• якщо за останні 5 років на вашому підприємстві траплялися нещасні випадки, або хронічні професійні захворювання;
• та ін.

Відразу скажемо, що зони “ризику”, де за статистикою виявляється більшість порушень перевірками, це:

• порушення при оформленні на роботу іноземців чи осіб без громадянства;
• порушення виплат чи нарахування зарплат іноземцям та особам без громадянства;
• порушення порядку прийняття на роботу чи звільнення працівників;
• допуск працівника до роботи без належного оформлення;
• порушення правил оформлення чи роботи з особами з інвалідністю;
• порушення у сфері сплати податків або інших платежів, що нараховуються при оплаті праці.

Насамперед можуть перевірити:

• компанії, у яких доходи від робіт та послуг набагато перевищує кількість працівників;
• компанії, в яких під час карантину роботодавець скоротив (звільнив, відправив у відпустку за власний рахунок тощо) штат співробітників, а після пом’якшення карантинних норм та відновлення повноцінної роботи підприємства кількість працівників залишилася такою ж;
• підприємства, які працюють виключно за договорами цивільно-правової відповідальності, наймають стажистів або працюють через ФОП.

Важливо! Перед початком перевірки інспектор зобов’язаний підтвердити свої повноваження та показати відповідне посвідчення. Реєстр виданих посвідчень опубліковано на сайті Держпраці, де можна перевірити достовірність посвідчення конкретного інспектора.

Важливо не чекати на планову перевірку Держпраці, та не перевіряти чи потрапили ви до переліку найближчих перевірок. Якщо ви заздалегідь подбайте про те, щоб відповідати вимогам державного органу – боятися перевірок просто не доведеться.

Наша компанія може запропонувати вам як послуги підготовки підприємства до перевірки, так і супровід у процесі її проходження.

Чому знати про державні перевірки важливо?

Закон про державний нагляд стверджує, що перевірки мають забезпечувати інтереси суспільства. Ключовий принцип – пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування та розвитку соціуму.

Натомість підприємці вважають, що перевірки використовуються недобросовісними інспекторами ще й для того, щоб заважати їхній діяльності та стягувати великі штрафи.

Бували такі випадки, коли бізнес штрафували на значні суми, однак вже наступного дня з офіційною заявою виступала голова служби та запевнювала громадськість у тому, що штрафу не буде, оскільки він не адекватний порушенню. Це яскравий приклад, який демонструє, чому сфера державного контролю варта уваги й дослідження.

Своєю чергою відкриті дані про перевірки допомагають у цьому, адже дозволяють контролювати як процеси планування перевірок, так і їхні результати.

Оприлюднення цих даних дає змогу створювати різноманітні сервіси для полегшення роботи підприємств та проходження перевірок – інформування про наближення перевірки, дотримання її процедури, сповіщення про появу звіту за результатами перевірки.

Навіть оприлюднення самих звітів дає гарну змогу підприємцям проаналізувати, яких порушень зазвичай припускаються, і своєчасно їх виправити – ще до проведення самої перевірки.

Які бувають перевірки?

Заходи державного нагляду (контролю) — перевірки — можуть бути 2 видів:

• Планові (можуть бути комплексними, якщо здійснюються одночасно декількома контролюючими органами)
• Позапланові.

Планові перевірки здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються контролюючими органами не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

Річні плани проведення перевірок та план проведення комплексних перевірок оприлюднюються на офіційному веб-сайті контролюючого органу та вносяться до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) — Інспекційного порталу. Саме тому про планову перевірку можна дізнатися заздалегідь, перевіривши річні плани на Інспекційному порталі (https://www.inspections.gov.ua) чи на офіційних веб-сайтах контролюючих органів.

Планові перевірки проводяться з додержанням вимог щодо:

• періодичності: підприємства з різними ступенями ризику перевірятимуть із різною періодичністю;
• строку здійснення перевірки та сумарної тривалості усіх перевірок протягом року;
• обов’язкового попереднього повідомлення підприємця про проведення перевірки (не пізніш як за 10 днівдо дня перевірки);
• визначеного переліку питань, щодо яких підприємство перевіряють.

Для того, щоб перевірити наявність планових перевірок щодо вашого підприємства, ви можете скористатися нашою допомогою.

Комплексна перевірка – це захід державного нагляду (контролю), що проводиться кількома контролюючими органами одночасно (фактично поєднання планових перевірок в один час).

План комплексних перевірок формується автоматично, якщо одне підприємство входить в річні плани перевірок кількох контролюючих органів.

Пам’ятайте! Від проходження комплексної перевірки можна відмовитися, надіславши звернення до Державної регуляторної служби України. У такому разі перевірки підприємства  здійснюватимуться окремо згідно з річними планами контролюючих органів.

Позапланова перевірка – це захід державного нагляду (контролю), що здійснюється тільки у разі наявності конкретних підстав, визначених законодавством.

Підприємця не повідомляють про проведення перевірки заздалегідь. На позапланові перевірки не поширюються правила щодо періодичності та максимальної сумарної тривалості протягом календарного року. Однак, строк здійснення позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — двох робочих днів.

Під час проведення позапланової перевірки контролюючими органами з’ясовуються лише те обмежене коло питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки. Таке коло питань обов’язково зазначається у посвідченні (направленні) на проведення перевірки.

Які підстави для позапланових перевірок?

Відповідно до п. 78.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

• за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
• платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
• платником податків подано до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;
• виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
• платником податків подано в установленому порядку до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;
• розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
• платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у р. V ПКУ, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

• щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання;
• отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;
• органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

• у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

 

Хто і де проводить найбільше перевірок?

Найбільше перевірок здійснює Державна служба з надзвичайних ситуацій – майже 90 тисяч перевірок з початку 2020 року. На другому місці – Держпродспоживслужба. На третьому – Державна служба України з питань праці.

Найбільше перевірок провели у Харківській області, Київ – на другому місці, хоча в столиці зареєстрована найбільша кількість підприємців. А найбільша кількість інспекторів, до речі, у Дніпропетровській області. Також у топ за кількістю перевірок потрапили Житомирська та Одеська області.

Скільки в Україні перевіряльників?

Загалом у країні – понад 10 тисяч інспекторів різноманітних контрольних органів. Найбільше їх у Дніпропетровський та Харківській областях. Наймасовіші групи – це інспектори ДСНС, служби захисту прав споживачів та Держслужби з питань праці.

 

Хто найбільше проводить перевірки?

У середньому за рік за результатами однієї перевірки інспектори ДСНС знаходять чотири порушення. Саме в цій службі зафіксована найбільша середня кількість виявлених порушень на одного інспектора – 257 на рік.

На другому місці – Державна служба України з питань праці: 82 порушення на одного інспектора на рік та трохи більш як три порушення на одну перевірку. Найбільше порушень українські підприємства припускаються щодо працевлаштування та безпеки співробітників.

Контрольні органи можуть використати ці дані для моніторингу ефективності працівників, контролю за їхньою доброчесністю, прийняття управлінських рішень щодо призначення інспекторів до перевірки тих чи інших підприємств.

Наскільки ефективно працюють інспектори?

Кабінет Міністрів України постійно працює над удосконаленням нормативно-правової бази сфери державного нагляду.

За підтримки «Офісу ефективного регулювання» BRDO розробляються критерії оцінки ризику підприємств, які мають бути основними маркерами для проведення перевірок. Так, під час жорсткого локдауну перевірки здійснювалися щодо дотримання карантинних обмежень.

Більше перевірок проводиться серед підприємств із високим ступенем ризику. Мета такого підходу – максимально полегшити роботу малих підприємств із низькими ступенями ризику, перевіряючи підприємства, порушення на яких дійсно можуть завдати шкоди людям та суспільству.

Іноді інспектори проводять мало перевірок, але при цьому виявляють багато порушень – це пов’язано насамперед з тим, що такі інспектори перевіряють великі підприємства. Якщо на фабриці або заводі працюють тисячі працівників, підприємство має десятки будівель із квадратними кілометрами площ, у такому разі інспектор може знайти й до двохсот порушень на одному підприємстві.

Підприємці можуть отримати розпорядження про усунення порушень у певний термін – це типова практика. В Україні рідко штрафують під час першої перевірки чи вперше виявленого порушення.

Що робити після перевірки?

Після того, як двері підприємства зачинилися за інспектором – перевірка не завершується, підприємцю ще належить здійснити велику роботу. Необхідно перевірити акт про проведення перевірки: чи відповідає він уніфікованій формі, чи зазначені в ньому лише ті порушення, які були виявлені, а щодо позапланової перевірки – тільки ті порушення, які стосуються причини її проведення.

Результати перевірки можна оскаржувати. Для цього можна зазначити свої зауваження безпосередньо в згаданому вище акті або подати до контрольного органу протягом 5 днів після його завершення. Але варто подавати якомога швидше, 5 днів – це максимальний строк, протягом якого контрольний орган має укласти розпорядчий документ щодо усунення порушень.

Підприємець може оцінити роботу інспектора – це можна зробити у формі акту про проведення перевірки. Оцінка буде врахована під час оцінювання інспектора.

Також підприємець може оскаржити результати перевірки, зокрема, накладені санкції, результати випробувань та тестувань, зупинення дії ліцензії. А також вимагати відшкодування шкоди, завданої через проведення перевірки й застосування санкцій, у тому числі відшкодування втраченої вигоди.

Висновки та поради

Підсумовуючи, у кожному окремому випадку платникам слід аналізувати, чи правомірно та обґрунтовано податкова направила запит про надання інформації та чи є підстави для призначення перевірки після надання (чи ненадання) відповіді на такий запит. Судова практика Верховного Суду дає багато можливостей оскаржити безпідставні дії податкових органів і уникнути проведення неправомірної перевірки, які варто використовувати, оскільки попередити завжди легше, ніж відбивати мільйонні висновки актів перевірок в судах.

Військові облігації – що потрібно знати перед тим, як інвестувати

Військові облігації – це особливий різновид ОВДП. Основне цільове призначення випуску військових облігацій – підтримка економіки держави та Збройних сил під час війни чи воєнних дій. Тому держава створює умови, щоб придбати військові облігації могла якомога більша кількість громадян.

Що таке військові облігації

Насамперед слід ознайомитися з офіційним визначенням терміну “облігації внутрішньої державної позики України” (ОВДП). ОВДП – це цінні папери, які розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу та підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Тобто ОВДП – це вид боргових цінних паперів, що випускаються для залучення додаткових фінансових ресурсів потреб державного бюджету. Емітентом (особою, яка випускає цінні папери) ОВДП є Міністерство фінансів України.

У свою чергу військові облігації – це особливий різновид ОВДП. Основне цільове призначення випуску військових облігацій – підтримка економіки держави та Збройних сил під час війни чи воєнних дій. Тому держава створює умови, щоб придбати військові облігації могла якомога більша кількість громадян.

Люди купують за певну ціну у держави військові облігації, а після настання терміну погашення держава повертає їм кошти, а також сплачує нараховані відсотки.

Таким чином, придбання ОВДП, зокрема військових облігацій, цілком доречно розглядати як альтернативу банківському депозиту.

Важливо також, що погашення військових облігацій у повному обсязі гарантується державою, що робить їх одними з найнадійніших цінних паперів. Фактично, єдиний ризик для потенційного інвестора в таких облігаціях – це ризик несплати Україною боргів, тобто дефолт.

Слід зазначити, що військові облігації у паперовому вигляді немає. Оборот військових облігацій здійснюється виключно в електронному вигляді.

Ще раз наголосимо, що, купуючи військові облігації, ви допомагаєте функціонуванню держави тут і зараз, починаючи від допомоги ЗСУ та закінчуючи підтримкою роботи державних органів та органів місцевого самоврядування. Водночас людина, яка купує військові облігації, після настання терміну сплати зможе повернути свої гроші та отримати прибуток у вигляді нарахованих відсотків. Отже, військові облігації можна як допомогу державі як і один із способів збереження власних коштів під час війни.

Реальна доходність військових облігацій

Військові облігації дають прибутковість у 9,5% (тримісячні цінні папери), 10% (шестимісячні) та 11% (облігації з поверненням коштів через 1 або 1,3 роки). Доларові облігації на один рік випускають із прибутковістю 3,7%, облігації в євро — із прибутковістю 2,5% річних. Тобто навіть не вникаючи глибоко у кухню купівлі та продажу цінних паперів, видно, що зараз військові облігації не дадуть багато заробити, а в кращому разі допоможуть лише зменшити знецінення заощаджень від інфляції.

Реально ж дохідність інвестицій в облігації з урахуванням витрат на відкриття та обслуговування рахунку, а також комісійних продавцю, при сумах вкладень від 100 до 200 тис. грн можуть бути меншими навіть за сьогоднішні ставки за депозитами (до 6%). Наблизитись навіть до номінальної прибутковості реально лише при купівлі облігацій на суму понад мільйон гривень.

Єдиний реальний плюс військових облігацій — повернення вкладених коштів разом із відсотками гарантується державою в повному обсязі та не оподатковується. В умовах війни це важлива перевага, але навіть зберегти свої заощадження вона сьогодні не дозволяє.

Курсові гойдалки

На окрему увагу заслуговує ситуація з курсом національної валюти. Адже реальна дохідність боргових паперів залежить від ситуації на валютному ринку. Сьогодні курс гривні досить різко просів і його перспективи дуже туманні.

Справа в тому, що з перших днів повномасштабного вторгнення Росії НБУ зафіксував курс на довоєнному рівні 29,3 грн/дол. та заборонив банкам відхилятися від нього більш ніж на 10%. Проте на «чорному» та «сірому» ринках курс почав поступово зростати. Заповзятливі українці миттєво цим скористалися. Люди переходили кордон, знімали там валюту з карткових рахунків за курсом, близьким до офіційного, а повернувшись до України, обмінювали його за курсом 35-36 грн/дол. За оцінками НБУ, таким чином фінансова система країни почала втрачати до 100 млн дол. на день.

Щоб припинити цей «валютний туризм», Національний банк 21 травня скасував вимогу про максимальну 10-відсоткову націнку до офіційного курсу при продажу готівкової валюти та розв’язав банкам руки щодо встановлення курсу, згідно з яким банки списують з рахунків клієнтів кошти в гривні, якщо клієнти розраховуються гривневою карткою за кордоном. Також НБУ знизив щомісячний ліміт на зняття за кордоном готівкової валюти з гривневих рахунків, відкритих в українських банках, вдвічі – зі 100 тис. до 50 тис. грн. Відв’язаний від офіційного курсу, готівковий курс валют миттєво злетів, наближаючись в обмінниках до 40 грн/дол.

Проте робити висновки про «справжню» вартість національної валюти поки що зарано. Відповідь на це питання може дати лише вільно працюючий легальний сегмент валютного ринку, у тому числі торги на валютній біржі, які зараз не проводяться. Банкіри обіцяють, що готівковий валютний курс в Україні після зняття обмежень НБУ стабілізується протягом 10–15 днів, коли «білий» та «сірий» ринки вирівняються і стануть майже однаковими. Найімовірніше, наприкінці травня курс в обмінниках банків стабілізується на рівні 34-37 грн/дол. Однак до 30 грн. курс вже не повернеться.

Емісія

Війна, певна річ, об’єктивно негативно впливає на курс української валюти. Даються взнаки і руйнування інфраструктури, і падіння ВВП, і збільшення витрат держави як на потреби армії, так і для фінансування соціальних виплат. Частково це робиться за рахунок різних механізмів емісії.

Причому одним із основних механізмів емісії гривні є ті самі військові облігації. Правління НБУ 8 березня 2022 року визначило, що центральний банк викуповуватиме при необхідності військові облігації та фінансуватиме таким чином критичні витрати уряду. Ліміт на купівлю – 400 млрд грн. Багато фінансових експертів одразу забили з цього приводу тривогу. Адже практично це означає додаткову емісію не підкріпленої товарами гривні, яка не працює на розвиток бізнесу.

Реально Кабмін використовує кошти, одержані від продажу військових облігацій, на фінансування військових та соціальних витрат. Проте говорити, що гроші не працюють в економіці, помилково, адже кошти в результаті надходять на рахунки підприємств та громадян відповідно, а ті їх витрачають, підтримуючи попит на товари та пожвавлюючи економіку України. Таким чином, купівля НБУ військових облігацій у сьогоднішніх умовах навіть допомагає економіці країни. Справа в тому, що поточний рівень інфляції пов’язаний, скоріше, з відсутністю якісної пропозиції та розривом ланцюжків поставок товару, тоді як попит значно зменшився, тому що люди об’єктивно менше витрачають через менші доходи та необхідність економити.

Сьогодні Національний банк фінансує лише критичні витрати бюджету та збирається відмовитися від даного механізму фінансування бюджету, як тільки це буде можливо. Для цього Міністерство фінансів має стимулювати ринковий попит на військові облігації та поступово перекласти вантаж фінансування бюджету з вітчизняних банків та НБУ на реальних інвесторів.

Ринкові ставки

Для цього насамперед потрібно підвищити ставки. Нагадаємо, що ставка з військових облігацій сьогодні значно нижча навіть за поточну інфляцію. З урахуванням ж усіх фінансових ризиків у країні, що воює, спроба утримати прибутковість на таких низьких рівнях робить військові облігації неринковим інструментом. А врятувати економіку України може лише ринкове фінансування у поєднанні з довірою людей до держави та міжнародною фінансовою підтримкою.

МВФ, країни «великої сімки», ЄС та США оголосили про багатомільярдну фінансову допомогу Україні, у тому числі й для покриття дірок у бюджеті. Кошти буде надано уряду у валюті, що має психологічно посилити позиції гривні, оскільки ці ресурси збільшать золотовалютні резерви України та, за ідеєю, підтримає національну валюту. Це може створити ідеальні умови для перетворення військових облігацій на реальний ринковий інструмент фінансування армії та воюючої України.

Висновки

Резюмуючи викладене, зазначимо, що інвестування у військові облігації – це інвестування у незалежне майбутнє нашої країни, яке нині відстоює народ України. І сьогодні він є одним із найбільш дієвих та надійних способів наблизити нашу спільну перемогу.

Інвестиції під час війни: як зберегти та примножити свої заощадження

Під час війни українці не можуть купити валюту, але лишилося багато інших способів інвестування грошей. Ми розглянули варіанти, куди вкласти, а куди не варто вкладати гроші в 2023 році.

Благодійні внески та військові облігації

1 березня Мінфін випустив військові облігації, які вважаються аналогом державної позики. Військові облігації випускають спеціально для фінансування потреб армії. Придбати облігації може кожен, хто має щонайменше 1 тисячу гривень.

Деталі:

• одна облігація коштує 1 тисячу гривень;
• випускається на рік;
• валюта – гривня (прибутковість 11%) чи долар (прибутковість 3,7%);
• кошти підуть на потреби ЗСУ;
• податки відсутні;
• підтвердження доходів не потрібне;
• купити можуть громадяни, бізнес, іноземні інвестори;
• ризики – дефолт країни.

Є короткострокові, середньострокові та довгострокові облігації з терміном погашення від 2 до 15 місяців. Ставка доходності становить 9,5-11% річних. Купівля довгострокових облігацій передбачає проміжні виплати відсотків.

Де купити

• ПриватБанк – поріг входу 100 000 гривень;
• Ощадбанк – поріг входу від 50 000 гривень;
• через мобільний додаток Монобанку, Укргазбанку, ПУМБ, Універ Капітал, БТС Брокер. Тут готові продавати від однієї облігації.

Банківський депозит

Ставки за депозитами зараз нижчі за рівень інфляції, але вони не задовольняють потреби клієнтів. Середні ставки становлять 10,1-10,4% річних у гривні, з яких ще треба сплатити 19,5% податків. Тому чистими депозит принесе близько 8% суми вкладення.

Банкам зараз нікуди вкладати гроші, тому немає потреби залучати депозити. Аналітики теж не рекомендують поспішати класти гроші на гривневі депозити, оскільки ставки за ними, ймовірно, зростатимуть. Доречно покласти частину коштів на короткий термін, щоб потім перекласти на депозит з більшою прибутковістю.

Депозити в іноземній валюті ще менш привабливі. У великих банках ставки за ними не перевищують 1% річних, хоч інфляція долара в червні досягла 9,1%.

З урахуванням малого доходу валютні депозити можна розглядати лише як спосіб законної купівлі безготівкової іноземної валюти, яку потім можна перевести в готівку.

Дорогоцінні метали

Придбати банківське золото, срібло чи платину в Україні практично неможливо через обмеження НБУ. Винятком може бути лише купівля металів у фінансових установах на теренах, що знаходяться під загрозою окупації.

Але такі інвестиції навряд чи принесуть дохід у короткостроковій перспективі, а у довгостроковій більшу частину доходів знищать суміжні витрати. Купівля золота в монетах та зливках потребує оцінки та зберігання, а для цього потрібні додаткові витрати. 2022 року золото значно подешевшало, але воно має перспективу для зростання.

Інвестори вкладають у золото за часів невизначеності чи кризи. Оскільки зараз є велика ймовірність настання нової світової рецесії, то попит на дорогоцінні метали може зрости. Підігріває це зростання та заборона на експорт золота з росії.

Нерухомість

На заході країни нерухомість може мати інвестиційну привабливість, проте ми радимо фокусуватись на логістичній та офісній інфраструктурі, а не на житловому фонді.

Земля

Експерти називають чотири головні причини великого інтересу до вкладення коштів у сільгоспземлю. По-перше, її, на відміну інших видів нерухомості, неможливо повністю знищити. Звичайно, якщо вона знаходиться в зоні активних бойових дій, то це негативно позначиться на якості. Однак навіть через її стабільність як активу значно більше, ніж інших видів нерухомості. Ризик також полягає в тому, що якщо ця земля під окупацією її використання неможливо, зокрема, здати її в оренду для отримання пасивного доходу інвестор не зможе. Однак після деокупації земельні ділянки будуть доступні та виправдовують інвестиції.

По-друге, земля є стабільним активом, оскільки ціни в гривнях на неї зростають. Звісно, спостерігаємо падіння вартості активу в іноземній валюті, проте 5% — це непоганий показник, що свідчить про відносну стабільність навіть під час війни.

По-третє, з 2024 року ринок землі буде відкритий для юридичних осіб, що вплине на ціни. Тож інвестори, реалізувавши придбаний раніше актив, будуть у виграші.

І, нарешті, по-четверте, бачимо тенденцію до зростання цін на таку землю, і це нікуди не подінеться після війни.

Акції зарубіжних компаній

Інвестувати в акції іноземних компаній можуть лише ті, хто має гроші за кордоном. Справа в тому, що через війну Нацбанк обмежив можливості для виведення капіталу з України.

Але такі інвестиції можуть бути програшними. Усі провідні індекси, окрім сировинних та індустрії охорони здоров’я, зазнали великих втрат у зв’язку з монетарною політикою США, карантином у Китаї, енергетичною та продовольчою кризою, спровокованим нападом росії на Україну. Як результат, акції багатьох компаній суттєво впали у ціні.

Але це не означає, що треба зовсім відхрещуватися від західних компаній. Тримати певну частину заощаджень в американських фондових індексах завжди має сенс. Якою б не була ситуація, американський ринок у далекому горизонті завжди зростатиме.

Криптовалюти

Незважаючи на обмеження вкладів в іноземні активи, для українців залишаються можливості інвестування у криптовалюту.

Однак цей тип активів є досить ризикованим і дуже змінним. Його ціна може коливатися на десятки відсотків за лічені години та залежати від сотень факторів.

Наприклад, найвідоміша криптовалюта у світі Біткоїн показала істотне річне падіння вартості, яке траплялося лише тричі за всю його історію.

Висновки

Чим нижчий ризик, тим нижча прибутковість і навпаки, що вища прибутковість — то вищий ризик.

Перш ніж інвестувати, вивчіть ринок. Дізнайтеся, які можливості, умови, правила.

Облігації, нерухомість, золото чи криптовалюта. Куди інвестувати під час війни

Під час війни тема фінансів та інвестицій пішла на задній план. Як правило, люди вкладають вільні гроші. А зараз платоспроможність українців впала, безробіття зростає, та й ціни в магазинах залишають бажати кращого. Багато хто дістав свої фінансові подушки, на які роками відкладали гроші.

Але є й ті, хто шукає, куди інвестувати гроші чи хоча б просто зберегти їх. Багато варіантів інвестування, які існували до війни, втратили свою актуальність. Пропонуємо розібратися в інвестиційному кліматі на світовому ринку та розглянемо найбезпечніші та найвигідніші ідеї для інвестування у 2023 році.

Депозити, облігації та валюта

Наразі українці вважають за краще робити вклади на вимогу, або на “коротких” депозитах, зняти які можна будь-якої миті. Плюси розміщення вкладів на банківських депозитах – їхнє гарантування державою та відносна захищеність. Мінуси – ставки за депозитами, які тривалий час не могли компенсувати інфляцію, через що з 2020 року кількість банківських депозитів у валюті скорочувалася.

Наразі спостерігається тенденція на зростання депозитів. Під час війни ухвалили закон, що всі 100% будуть гарантовані державою – це плюс, і ми не радили б людям ризикувати, вкладаючись у більш консервативні інструменти.

Ставки на валютні вклади, зрештою, не зросли: за даними Minfin.com.ua, в середньому 2,5-3,5% річних. Але у населення з’явилася можливість купити валюту на суму 50 тис. грн/місяць в одному банку за курсом, близьким до міжбанківського, а це приблизно 37 грн/$. Це нижче “вуличного” курсу, але за умови, що куплена валюта вирушить на тримісячний депозит. Цей інструмент активно працює, частина населення переказує таким чином готівкову гривню в долар.

Депозити у гривні значно вищі – у разі розміщення вкладу терміном на рік можна отримати до 15-16% річних. Але ці розрахунки навряд можна вважати абсолютними через показник інфляції. Так що такий спосіб вкладення можна назвати не “інвестуванням”, а швидше збереженням коштів від інфляційних втрат.

Земля

Відносно новим для українців об’єктом для інвестування є сільськогосподарська земля. Найближчим часом ціни на землю будуть падати, але розмірено: згідно із законом, земля не може продаватися нижче за нормативну грошову оцінку (НДО).

Наразі землю починають продавати ті, хто раніше цього не планував. Через війну та погіршення економічної ситуації скоро буде неможливо платити орендну плату. Ситуація може змінитись під впливом перебігу бойових дій і якщо вдасться налагодити експорт аграрної продукції морем. Розблокований експорт забезпечить агропідприємства доходами та дозволить їм виплачувати орендну плату. Тоді кількість охочих продати землю знизиться.

Крім того, навіть якщо земля потрапить під обстріл, вона нікуди не подінеться і залишиться активом. Зараз у нас найнижча ціна. Ймовірно, що протягом наступних двох-трьох років після закінчення війни земля зростатиме в ціні разом із оновленням економіки України.

Нерухомість

Нерухомість зараз – це ринок сміливих. Ціни справді впали, але ризики ще надвисокі. Також суттєво знизилися ставки з оренди.

На заході країни нерухомість може мати інвестиційну привабливість, проте ми радимо фокусуватися на логістичній та офісній інфраструктурі, а не на житловому фонді.

Зараз неможливо вгадати, коли буде нижня точка на ринку нерухомості, адже війна продовжується, і ворог захоплює територію.

Київ начебто в безпеці, але ми розуміємо — і до Києва прилітає. По-друге, ми не розуміємо, яким буде попит на нерухомість, адже чим довше триває війна, тим менше людей повернуться в Україну, і ще питання: чи зросте після війни в ціні нерухомість і де зросте.

Крім того, мільйони українців можуть залишитись за кордоном, і своє житло тут вони виставлять на продаж, що також може сильно вплинути на ринок.

Акції зарубіжних компаній

Зараз українці мають можливість інвестувати лише у закордонні акції, а не у вітчизняні, і лише в того, хто має гроші на іноземних рахунках. Справа в тому, що через війну Нацбанк обмежив можливості для виведення капіталу з України, тож варіант із акціями західних компаній можна розглядати, якщо у вас є гроші за кордоном.

Але навіть за наявності таких коштів поза Україною треба бути обережним. Нині поведінка західних ринків більше відлякує інвесторів. Усі провідні індекси, крім сировинних та індустрії охорони здоров’я (healthcare), зазнали значних втрат, і, на думку більшості експертів, ще далеко до зростання. Так, індекс провідних технологічних акцій NASDAQ втратив понад 20% початку року. Західний світ, можливо, стоїть на порозі рецесії.

Ми не можемо знати поведінку ринку в майбутньому — він може зрости чи впасти. Втім, коли рецесія зазвичай акції падають. Тому, на нашу думку, це не найоптимальніша точка входу.

Віртуальні активи

Інвестиції в криптовалюту і раніше наводили сумніви, а зараз початок жорсткішої монетарної політики призвело до рекордного обвалу вартості криптовалюти. Вартість грошей у світі зростає, а попит на ризиковані інвестиції знижується. Передбачати, як далі змінюватимуться ціни, неможливо.

Золото

Захистом для заощаджень може стати золото, проте золоті депозити пропонують лише деякі українські банки. Ціна на золото може падати, так і зростати, тобто неможливо спрогнозувати, і звичайним людям дуже важко розібратися в цьому інвестиційному інструменті.

Інші варіанти

Серед них – антикваріат, предмети мистецтва чи навіть колекційний алкоголь. Водночас такі інвестиції потребують певних знань та зусиль щодо правильної оцінки об’єктів. Крім того, придбані об’єкти розкоші потрібно правильно та надійно зберігати, що зробити досить важко за умов постійної загрози ракетного обстрілу.

Висновки

Наша порада – інвестувати у власну справу. Звісно, підприємницькі ризики ніхто не скасовував, але такі інвестиції можуть дати найбільший прибуток. За словами експертів, невеликим виробникам, особливо продуктів харчування, зараз набагато легше потрапити на полиці магазинів, причому навіть великих мережевих. А з урахуванням програм кредитування, які пропонують держава, початок свого бізнесу вимагатиме не таких і великих коштів.

Інвестиції в нерухомість в Україні у 2023 році

Велика криза та дуже складна нестабільна ситуація в країні, велике хвилювання та невпевненість у тому, що буде завтра. Україна зараз потрапила у дуже непросту ситуацію, але навіть незважаючи на це, і на ті проблеми, з якими стикається зараз наша економіка, а також ринок нерухомості – цілком реально задуматися про купівлю нерухомості.

Для звичайного обивателя, все це, звичайно ж, здається трохи дивним, але саме зараз той час, коли можна досить вигідно придбати нерухомість у нашій країні, з тим примножити свої кошти за допомогою інвестицій. Насамперед треба визначитися в якому саме районі України найкраще зробити покупку.

Тенденції ринку нерухомості в Україні

Протягом 2021 року. В Україні фіксувалося досить стабільне зростання обсягів будівництва.

«У порівнянні з 2020 роком індекс будівельної продукції зріс на 105,1%. Лідерами за темпами зростання будівництва стали три області: Тернопільська, Вінницька та Черкаська», — звітувала 21 лютого заступник міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська. Загалом обсяги будівництва попереднього року збільшили підприємства 13 регіонів.

Ціни житлової нерухомості первинного ринку протягом 2021 року піднялися на 25-30%. Найбільше подорожчали квартири. Які у новобудовах Києва: приблизна ціна за 1кв. м. на самому початку 2021-го року дорівнювала 28 тис. грн., наприкінці року вже зросла до 35 тис. грн.

На початку 2022 року вартість ще більше піднялася – від 1.3 до 10%. Все це навіть попри те, що через постійні повідомлення про небезпеку з боку росії, попит сильно знизився на первинному ринку. Експерти це пояснили тим, що це пов’язано з підвищенням собівартості будівництва.

З приходом березня 2022 року майже повністю було зупинено будівництво новобудов, а також продаж нерухомості. Після початку повномасштабного військового вторгнення рф майже всі забудовники сповістили інвесторів про те, що деякий час не прийматимуть платежі, які пов’язані з придбанням квартир. Штрафи було повністю скасовано, але й повністю було зупинено будівництво.

З першого дня війни не працював Державний реєстр прав на нерухоме майно. Тому ріелтори не мали змоги офіційно оформлювати угоди купівлі-продажу нерухомості. Вони застерегли своїх покупців від пошуку лазівок у законах, робити покупку як заповіту, тощо, оскільки ці угоди не можуть бути юридично захищеними.

Вже до травня частково відкрили доступ до реєстрів. Винятком були регіони, де тривали бойові дії. В даний час урядом було визначено всі особливості роботи нотаріусів, а також всі необхідні обмеження під час воєнного стану. З того самого моменту було зафіксовано лише поодинокі угоди з купівлі.

Як відновилося будівництво в Україні під час війни

Вже в середині весни будівельні компанії поновили свою роботу. Вже в травні, в Україні було відновлено більше половини всіх будівельних проектів, які працювали 24 лютого.

Ринок, звичайно ж, моментально відреагував великим стрибком цін на поступове повернення будівництва. У травні ціни всіх київських ЖК складали 52 272 грн. за кв. м. це на 16,2% більше, ніж на початку року. До червня ціни вже суттєво знизилися, та становили 46.905 грн. +4.2%, якщо порівняти із січнем.

Стан ринку первинної нерухомості на кінець 2022 року

Згідно з даними, наданими ЛУН, у грудні, на інтерактивній карті «Де в Україні відновили будівництво житла», відображено, що більшість будівельних майданчиків працює в Одесі-42, у Києві – 85, у Хмельницькому – 49, у Львові – 75, та у Івано-Франківську – 40.

Навіть незважаючи на низький попит, ціни все одно продовжують стрімко зростати порівняно з довоєнним періодом. Пов’язано це, швидше за все, з подорожчанням логістики, брак робочої сили, підвищенням цін на будматеріали, зміною курсів валют, а також нові закони, які вимагають від девелоперів додаткові витрати.

За даними Державного фонду майна, в Україні, починаючи з 24 лютого, у 4.6 рази менше було продано нерухомості, якщо порівняти з відповідним періодом 2021 року. Найбільша частка – продаж житла.

Які доходи чекають на інвесторів у 2023 році

Інвестори, які вклали кошти, на ранньому будівництві ЖК наприкінці 2021 року, отримають у 2023-му році набагато менше прибутку, ніж передбачалося. Тут розрахунок здебільшого був на те, що ціни зростуть на 30-35% за загальний цикл будівництва. Навіть не враховуючи якість проекту, рівень прибутку не буде вищим за 20%.

Крім того, рівень прибутку залежить від державної ініціативи щодо надання прав покупців нерухомості для інвесторів на первинному ринку. Це спричиняє податкове навантаження для інвесторів, які не просто вклали кошти, щоб уникнути їхнього знецінення, а для категорій професійних інвесторів, тобто рантьє. Саме ця категорія інвесторів придбала у 2021 році приблизно 15-20% від загальної кількості реалізованих забудовниками квартир.

На сьогоднішній день, на первинному ринку житла зосереджено найбільшу кількість інвесторів. Інвестиційні пріоритети може трохи змінити прибутковість з інших сегментів. Насамперед йдеться про сервісні апартаменти, які є перспективним сегментом розвитку, а також інвестування. Наприкінці 2021-го року прибуток від інвестування в цей сегмент в середньому становив 10-12% річних, що дає дуже конкурентний прибуток, порівняно з первинним ринком житла. Цей прибуток, так само може бути постійним, на відміну від «первинки». Окупність інвестицій досягає 7-20 років.

Які квартири купувати для інвестицій у 2023 році

Найкращим варіантом для інвестицій, найбільше вважаються об’єкти комфорт, а також бізнес-класу, переважно квартири, які мають площу до 60 кв. м. Покупці завжди свідомо готові доплачувати за якість житла або додаткові зручності, а також послуги, що є на території ЖК. Це пов’язано із закриттям більшості людських потреб: харчування, розваги, шопінг, тренування та навчання та багато інших.

Через велике насичення ринку оренди багато хто купує квартиру для заробітку переважно розглядає всі проекти у форматі «будинок-робота-дозвілля». Це значно збільшує цінність орендного житла.

Багато хто хоче придбати квартиру в новому будинку, щоб одразу ж зробити ремонт. Також цього року запит на оздоблення житла коштами забудовника за додаткову плату також збільшиться.

Девелопери вже кілька років, при складанні проектування, складають плани на те, що перші поверхи підуть під комерційну нерухомість. 2023 року таких проектів стане ще більше.

Інвестори залишаться тими самими – українці, які працюють в ІТ сфері, доходна частина яких складена з валюти в доларах. На цьому ринку також залишаться т інвестори, у яких досвід інвестування в первинну нерухомість більше 20-ти років і це є їх заробітком. Якщо взяти портрет іноземного інвестора, то лідерами є інвестори з Китаю та Ізраїлю.

Висновки

Для того, щоб повноцінно відновити ринок первинного житла, після перемоги у війні, потрібно не менше трьох років. З цього робимо висновки, що 2023 рік, може, лише стати основою для позитивних змін у майбутньому

Особисті фінанси та інвестиції під час війни

З початком війни всі вважали, що нашій економіці майже відразу настане кінець. Але очікуване падіння вдвічі не відбулося, а сягнуло лише 35%, тому все не так погано. Тож якщо ви думаєте, що заробити у війну – це щось із розділу фантастики, то ми готові з вами посперечатися.

Придивіться до землі

Таку рекомендацію надав заступник директора із торгівлі цінними паперами інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса.

Загалом у своєму коментарі він був доволі стриманий. Фурса звернув увагу, що криптовалюти ніколи не були активом для інвестування.

«А в кризу, в принципі, важливе правило Cash is the King – (з англ. «готівка є королем». – Ред.). Якщо ціни різко просіли, можна подумати про сільськогосподарську землю. І подивитися у бік єврооблігацій. Але тільки у випадку, якщо у вас є гроші за кордоном», – заявив він Finance.ua.

За словами СЕО та засновника компанії «Твоє коло» Андрія Усенка, інвестування в землю має кілька значних переваг перед іншими активами:

• інвестор одразу отримує право власності на нерухоме майно – не потрібно чекати, це реальний фізичний актив, яким ви володієте одразу;
• земля – актив, що працює з першого дня придбання, тому що 95% земель України обробляється агрокомпаніями. Ви купуєте земельну ділянку, яка вже має договір оренди;
• від 8% річних – гарантований орендний прибуток інвестора;
• ціна на землю зросте на 70% у найближчі 3 роки – на думку аналітиків. І як свідчить досвід інших країн;
• земля – надійний актив, навіть у разі воєнних дій його швидко повертають у стан, придатний для обробки;
• аграрний бізнес менш податливий до криз, ніж будь-який інший.

Що потрібно знати про інвестиції в землю:

• придбати землю можуть лише громадяни України;
• максимальний обсяг інвестиції: 100 га;
• обов’язкове нотаріальне оформлення правочину;
• оплата здійснюється виключно в безготівковій формі;
• обов’язковою є нотаріальна перевірка джерела походження коштів.

П’ять неочевидних напрямів

П’ять напрямків, які зараз цікаві для інвестування у тих реаліях, в яких Україна мешкає з 24 лютого.

Нерухомість

Як би дивно це звучало з огляду на перманентну загрозу ракетного обстрілу, але ринок нерухомості розвиватиметься, особливо якщо йдеться про сектор житлового будівництва.

Значну частину житлового фонду знищено внаслідок військових дій, але держава планує його відновлення – розробляються відповідні програми.

Крім того, відновлення потребуватимуть і пошкоджені інфраструктурні об’єкти.

Тут можна говорити про два типи інвестицій:

• капіталовкладення на вторинному ринку, де ціни значно знизилися порівняно з довоєнним періодом;
• реальні інвестиції у створення будівельних підприємств, які відновлюватимуть ці об’єкти.

Що цікаво, тут ми можемо говорити про виникнення у тому числі нових форм взаємодії «держава-приватний підприємець», які у повоєнному відновленні призведуть до досягнення не тільки економічних та соціальних ефектів (будівництво соціального житла), а й забезпечать реалізацію цілей сталого розвитку та можливості входження у досить «закритий» ринок нерухомості нових гравців.

Звичайно, такі інвестиції сьогодні надто ризиковані, але це зовсім не означає відсутність інвестора, схильного до такого ризику.

Логістика

Багато логістичних потужностей було знищено, проте потреба в них не зменшилася.

Знову ж таки, якщо говорити про повоєнне відновлення, потреба в розвиненому логістичному ланцюгу, здатному забезпечити повний цикл логістичної (особливо міжнародної) операції, постійно зростатиме.

У той же час, акценти в таких логістичних мережах теж повинні зміщуватися від класичної транспортної та складської логістики до більш широкого, інновативного сервісного забезпечення.

Зрозуміло, що такі логістичні мережі будуть локалізовані переважно на відносно безпечних територіях заходу України.

Альтернативна енергетика

Установка, наприклад, банальних сонячних панелей на дахах власних будинків, може розглядатися не лише як можливість автономного забезпечення електроенергією або обігріву будинку, а й інвестиції з можливістю отримання додаткового прибутку.

Якщо порівнювати з інвестиціями, скажімо, в нерухомість, то показник прибутковість/ризиковість такого типу капіталовкладень набагато вищий, капітальні витрати нижче + маємо особисті «бонуси».

Фінтех та медтех

Для України це новий сегмент, який водночас досить швидко та якісно розвивається.

Більше того, за деякими показниками саме ці сегменти набагато випереджають європейські ринки.

Світова практика показує, що саме ці сегменти не тільки не постраждали від впливу пандемії ковіда, але й продовжили розвиватися, залишившись цікавими для світових інвесторів.

Онлайн освіта

Звичайно, цей тренд посилився під час пандемії ковіда, і, очевидно, в умовах воєнних дій та післявоєнного відновлення він тільки розвиватиметься: головне – зрозуміти, як вибрати «потрібний вагон» і як у нього «застрибнути».

Також цікавими залишаються інвестиції у сталий розвиток та фінансові інструменти.

А ось щодо традиційних інвестиційних інструментів – акцій, облігацій, деривативів, індексів, фондів тощо. ми закликаємо бути обережними, адже ці ринки поки що дуже волатильні і особливо чутливі до змін у міжнародному фінансовому та інвестиційному середовищі.

Фондовий ринок США

Це, на думку фінансиста, який управляє активами 1st Family Office Василя Матія, оптимальний варіант інвестиції для довгострокового інвестора з України на сьогоднішній момент.

«Це дозволяє захеджувати (обмежити. – Ред.) валютні ризики, пов’язані з національною платіжною одиницею – гривнею, яка через війну має відчутну загрозу девальвації, яку ми вже можемо спостерігати.

Друге – інвестиції в іншу юрисдикцію, що забезпечує диверсифікацію інвестора за цим принципом. Також це ліквідний актив, який можна будь-якої миті реалізувати, щоб користуватися цими коштами», – пояснив він.

За словами Матія, поточна корекція фондового ринку в районі 20%, навпаки, хороша можливість для тих інвесторів, які мають вільні кошти і думають почати інвестувати.

«Прибутковість фондів, що копіюють американський індекс S&P 500, що включає 500 найбільших американських компаній, за останні сто років становить близько 10% річних. Для довгострокового пасивного інвестора корекція у розмірі 20% не має жодного значення. Адже завдяки волатильності, тобто коливанню вартості активів у ціні, ми можемо розраховувати на довгострокову прибутковість у розмірі 10%. Коли немає волатильності, на таку прибутковість розраховувати неможливо», – наголосив експерт.

Втім, треба одразу зазначити, що в Україні неможливо безпосередньо придбати іноземні цінні папери, адже з 10 травня в країні діють обмеження НБУ.

«Тимчасово заборонено розрахунки за кордоном з метою купівлі цінних паперів, акцій, облігацій та оплати брокерських послуг за цими операціями, які здійснюються з використанням карток, емітованих українськими банками. Відповідні зміни спрямовані на обмеження непродуктивного відтоку капіталу та захист міжнародних резервів України», – пояснив своє рішення регулятор.

Тому цей інструмент підійде тим, хто має кошти за кордоном, чи ризикне оминути обмеження НБУ.

Як пише сайт для інвесторів «Мінфін», свій брокерський рахунок у Фрідом Фінансі можна поповнити картковим переказом через Ощадбанк (інші банки таких операцій не проводять).

Рахунки в Interactive Brokers та Арт Капітал вдасться поповнити через фінансові послуги Wise та Payoneer.

Але і тут є каверза: Wise з 12 серпня не випускає нових цифрових карт в Україні. Наявні працюватимуть до закінчення їх терміну.

Висновок

Всі ці поради допоможуть вам навіть на початку шляху під назвою «інвестування» стати успішним вкладником та заробляти гроші під час війни.

Інвестиції сьогодні: 5 сфер, куди вкласти гроші та заробити під час війни

Невдовзі рік, як триває повномасштабна війна РФ проти України, і економіка нашої держави, яка перейшла на військові рейки, відчуває наслідки регулярних атак агресора. Водночас влада активно розробляє механізми майбутнього відновлення країни після перемоги та відтворення умов для фінансової стабільності.

Наразі, на тлі ризиків для економічних-фінансових сфер через війну, для українців значно ускладнилося питання про вкладення коштів та накопичень. Та й щодо доцільності здійснювати інвестиції зокрема.

Ситуація на ринку інвестицій зараз

Порівняно з лютим, коли компанії припинили роботу, знизився потік інвестицій в країну і всіх нас охопив страх, зараз ситуація значно покращала.

Понад 80% міст та сіл країни вільні від окупантів. Люди продовжують жити більш менш звичним життям. Від довоєнної кількості працюють понад 40% закладів. Підприємці з окупованих місць знову розпочинають бізнес, але вже в інших регіонах України. Щодня відкриваються нові магазини, повертаються іноземні компанії, а інвестори ще більше зацікавлені у повоєнному відновленні нашої країни.

Це є показник того, що гроші працюють на власників навіть під час війни. Але чому це важливо для всіх, не лише для великих інвесторів та власників бізнесів?

Економічна криза в країні сприяє інфляції гривні. Останнім часом долар стрімко злетів, що призводить до підвищення цін на закордонні товари, паливо тощо. Щоби ваші заощадження остаточно не знецінилися, не потрібно тримати гроші на рахунку в банку. Робіть так, щоб вони працювали на вас і примножувалися.

Звісно, інвестувати – це завжди ризик. Особливо в підприємства країни, де йде повномасштабна війна.

5 сфер куди вкласти гроші під час війни

– IT-компанії

Навіть за умов військового стану понад 80% IT-компаній зберегли майже 100% своїх контрактів і за результатами трьох кварталів продемонстрували зростання на 13%. Незважаючи на всі виклики війни, ІТ-індустрія є однією з галузей української економіки, що найбільш швидко зростають.

Інновації та технології є однією з галузей, якою насамперед цікавляться інвестори в межах Advantage Ukraine – ініціативи щодо залучення інвестицій в Україну, яка була представлена у вересні цього року за підтримки Президента України.

За результатами трьох кварталів 2022 року підприємствами IT-сфери було сплачено 48 млрд грн податків. Понад півмільярда доларів спрямовано на підтримку ЗСУ та гуманітарної сфери. Експорт комп’ютерних послуг зріс на 23%, порівняно з попереднім роком. Українські ІТ-компанії залучили $350 млн. інвестицій.

– Нерухомість

Окупність комерційної нерухомості в два-три рази вища за житлову. Можливо придбати комерційну нерухомість навіть у історичному центрі українського міста зі знижкою. Так нещодавно у Львові була нерухомість площею 1168 м² та за ціною в 3,5 рази нижчою, ніж до війни.

– Франшизи продуктових магазинів та закладів харчування

Навіть у разі підвищення цін ніколи не буде спаду прибутку у сфері, пов’язаній із харчуванням. Придивіться до кондитерських франшиз, невеликих кафе або ресторанів.

– Акції, криптовалюта

Акції давно стали одним із варіантів пасивного доходу. Сучасний напрямок – інвестиції в криптовалюту та стейблкоїни, хоч і стабільні монети теж можуть падати в ціні.

Приклад – недавня аварія Luna i Terra. Тим не менш, вони все ще залишаються одним із прибуткових варіантів для інвестицій. Те саме можна сказати про криптовалюту. Тому радимо вам придивитися не тільки до біткоїну, а й до Golden Ball, Ethereum, Cult DAO. Останнім часом саме вони перебувають у топі.

– Військові облігації

Цей варіант підходить і підприємцям із великим станом, і звичайним громадянам усіх професій. Купуючи військову облігацію, ви підтримуєте нашу Армію та отримуєте виплату з нарахуванням відсотків пізніше.

Коротко про основні правила інвестування

1. Не поспішайте приймати рішення.
2. Не інвестуйте гроші, які вам скоро знадобляться.
3. Майте чіткий обрій інвестування.
4. Не інвестуйте в одну компанію
5. Не панікуйте

Висновки

Все це допоможе вам навіть на початку шляху під назвою «інвестування» стати успішним вкладником та заробляти гроші під час війни.

Вихід у публічну площину, що таке кризові комунікації

Криза погана тим, що може мати вкрай негативні наслідки для репутації бізнесу. Йому безпосередніми результатами можуть стати підірвана довіра з боку потенційних клієнтів, і партнерів. Часто ситуація або повністю вийшла з-під контролю, або ризикує будь-якої миті вийти з-під нього.

Більшість міжнародних компаній мають окремі посібники щодо реакції на конкретну кризову ситуацію. Загалом у кризових ситуаціях керуються головним принципом «робити те, що призведе до найменшої шкоди». Ділимося з вами, для чого потрібні кризові комунікації у бізнес-конфліктах.

Для чого ж потрібні кризові комунікації у бізнес-конфліктах

Погіршуються будь-які проблеми, що виникають у бізнесі тим, що в епоху цифрових технологій їм достатньо всього кілька годин на те, щоб перерости в гучний скандал і не просто підірвати репутацію тих, хто в конфлікт виявився втягнутим, а й поставити хрест на їх подальшій здатності вести бізнес.

Потрібно 20 років, щоб створити репутацію, та п’ять хвилин, щоб її зруйнувати. Сказана багато років тому точна фраза Уоррена Баффета сьогодні є актуальною як ніколи.

У пошуках відповідного прикладу не треба далеко ходити. Достатньо згадати бренд YARO, який займається виробництвом продуктів здорового харчування. Його власниця розмістила в мережі жартівливе фото, на якому було зображено центральну площу столиці країни-агресора. Це підняло хвилю обурення. І навіть вибачення, які, до речі, надійшли із запізненням, ситуацію не виправили. У результаті багато відомих мереж від продажів продукції YARO відмовилися.

Особливості кризових комунікацій

Що робити в першу кризову добу і як вчинити, щоб запобігти можливому негативу.

• Бути завжди готовим

Більшість глобальних компаній можуть похвалитися заздалегідь складеними та підготовленими інструкціями, в яких прописано порядок дій у разі виникнення непередбачених кризових ситуацій. Ці інструкції називаються crisis roadmaps.

У відповідних інструкціях розписані часом сотні можливих проблемних ситуацій та варіанти публічної комунікації щодо кожної з них. Більш того, ці мануали повинні регулярно оновлюватися, щоб повною мірою відповідати новим реаліям. В ідеалі їхнє оновлення має відбуватися кожні півроку. Більше того, у багатьох компаніях прописані і рекомендації для співробітників щодо того, як саме вони мають спілкуватися в соціальних мережах, які теми порушувати та як реагувати на можливі провокації. Головне завдання цього — не дати бізнесу опинитися у центрі скандалу.

Проте, навіть такі докладні та ретельно прописані інструкції не здатні передбачити абсолютно все. Тому навіть вони часом потрапляють у скандали.

Згадаймо хоча б шведську компанію, що займається рітейлом одягу, яка використовувала у своїй рекламній кампанії хлопчика з темним відтінком шкіри, на толстовці якого красувався напис «Найкраща мавпочка у джунглях». Звинувачення в расизмі не змусили на себе довго чекати. А обурення з боку лідерів думок лише підігріло цю ситуацію.

І хоч зміни надійшли вчасно, всі відповідні фотографії бужі видалені, а відповідальні люди покарані, акції цієї компанії за рік все одно просіли на третину, а в Південній Африці навіть закрили ряд магазинів цього бренду. Звісно, минув час, і про скандал забули. Сьогодні бренд продовжує розвиватися та освоювати нові перспективні ринки.

Як правильно вирішувати кризи? Для цього важливо заздалегідь створити міжфункціональну команду, яка складатиметься зі спеціалістів PR, а також експертів, які працюватимуть з інцидентом. Якщо учасники цієї команди знатимуть алгоритм своїх дій, а також діятимуть оперативно і злагоджено, то навіть неприємні ситуації, що виникли, не отримають розголосу.

• Готуємо position paper

Криза завжди передбачає, що має відбуватися конкретні та чіткі комунікації. Важливо зрозуміти, чому трапилося те, що трапилося, і зібрати про інцидент, що виник, якомога більше інформації. Все це потім ляже у підготовку стейтментів. Це короткі повідомлення, якими описується офіційна позиція компанії.

Якими вони мають бути:

– У них потрібно надавати лише перевірену інформацію, яку бажано попередньо погодити із юристами.

– Повідомлення мають пояснювати, що сталося. І відповідати на запитання, що компанія збирається з цим робити надалі.

– Важливо розповісти про те, наскільки важливими є життя, здоров’я та права людей, а також навколишнє середовище.

– Говоримо мовою фактів, уникаємо емоцій і, тим більше, сарказму.

– Якщо компанія приймає свою провину, то вона повинна вибачитися і повідомити про ті заходи, які нею будуть вжиті для зміни ситуації.

Повідомлення може бути невеликим і складатися лише з кількох абзаців. За потреби завжди можна публікувати upd та дописувати нові моменти. Публікуються стейтменти на офіційних громадських майданчиках компанії.

• Цілодобовий моніторинг та робота з медіасервісами

Насамперед потрібно визначити те джерело, в якому і з’явилася вперше проблемна інформація. Якщо самостійно виконати подібне у вас не виходить, скористайтеся послугами одного з моніторингових агентств.

Якщо таким джерелом виявилося ЗМІ, то зв’яжіться з ними і попросіть оновити інформацію доповненням про ту позицію, яку займає ваша компанія стосовно інциденту. Згадайте, що повинен дотримуватися балансу тверджень і думок. Якщо джерелом став чийсь пост у соціальних мережах, обов’язково прокоментуйте його від імені офіційного представника вашої компанії.

Якщо до вас звернуться телевізійні канали, перед тим, як давати коментарі, попросіть у журналістів перелік питань і виділіть собі час на підготовку відповідей. Майте на увазі, що не все сказане вами потрапить в ефір. Швидше за все, воно буде порізане на шматки не найкращим чином.

І ось ще кілька рекомендацій, як зберегти обличчя під час скандалу:

– Не замовчуйте. Є ситуації, коли сказати просто нема чого. Але навіть у такому випадку вам слід вийти на зв’язок і сказати, що ви активно працюєте над з’ясуванням обставин і вирішенням питань.

– Не гайте часу. У кризовій ситуації важлива кожна хвилина. Працюйте активно, дійте оперативно. Відпочивати будете потім.

– Намагайтеся бути чесними з людьми. Якщо ви замовчуватимете або спотворюватимете інформацію, то це безумовно не зіграє вам на користь.

– Не йдіть на поводу у емоцій. За будь-яких обставин залишайтеся спокійними та стриманими.

– Тільки факти. Якщо ви оперуєте будь-якою інформацією, ви повинні бути абсолютно впевнені в її правдивості. Інакше ризикуєте не лише своєю репутацією, а ще й стосунками із законом.

– Пам’ятайте, що будь-який конфлікт може бути переведений в сферу права. Тому не забувайте про необхідність підготовленої доказової бази. Зберігайте всі листування, робіть необхідні скріншоти. На скріншотах обов’язково має бути видно дату і час.

– Тримайте у курсі команду. Всі ваші співробітники повинні бути не тільки добре поінформовані про те, що відбувається, але також повинні знати офіційну позицію компанію.

– Найміть експертів з досвідом, які допоможуть вам впоратися із проблемою.

• Подальший розвиток подій

Лише дуже малий відсоток кризових ситуацій вдається привести до стану стабільності в першу добу. Частіше буває навпаки — ситуація стає гострішою і з кожною годиною лише посилюється. Особливо якщо компанія відмовчується або спотворює дійсні факти.

Тому запам’ятайте, що найбільш важливою є спокійна та грамотна реакція в першу ж добу від виникнення проблеми. Якщо все буде зроблено правильно, то втрати у компанії будуть мінімальними.

Висновки

Під час кризи збудувати нормальну комунікацію складно. І головним чином тому, що ситуація часто змінюється і починає потребувати нових, часто або жорстких, або навпаки творчих антикризових заходів. Якщо ці заходи не увінчаються належним успіхом, це може спричинити справжню катастрофу. І навіть кінець роботи компанії. Тому звертайтесь для проведення антикризових заходів до досвідчених фахівців. Наприклад, до спеціалістів S&P Investment Risk Management Agency.

Входження на ринок України, як не допустити помилок

Від вибору організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності залежить не лише початковий етап реєстрації, а й закладається структура бізнесу, вид оподаткування, регулювання конфліктних фінансових ситуацій із партнерами, обсяг відповідальності керівників, процедура ліквідації тощо.

Якщо ви задумалися, як розпочати свій бізнес в Україні з нуля і правильно, незалежно від того, чи це буде середня фірма чи велика компанія, то S&P Investment Risk Management Agency зможе вам у цьому допомогти.

Як відкрити бізнес в Україні

Щоб відкрити власну справу, підприємцю треба зареєструватись у державних органах. Насамперед, визначте, у якому організаційно-правовому форматі ви хочете працювати як фізична чи юридична особа. Тут є певні відмінності.

ФОП – це фізична особа, яка працює як підприємець. Цю форму діяльності зазвичай обирають ті, хто надає послуги населенню чи іншим компаніям. У той же час запланований дохід не може перевищувати 5 млн гривень на рік.

ТОВ – це юридична особа, організація, що має одного чи кількох засновників. ТОВ чи Товариство з обмеженою відповідальністю обирають підприємці, які планують вести бізнес із великими компаніями, працювати на іноземних ринках та залучати інвестиції.

Незалежно від того, яку форму діяльності Ви обрали, Ви можете зареєструвати бізнес без участі державного реєстратора. Для цього вам потрібно подати заявку онлайн через портал Дія, використовуючи кваліфікований електронний підпис (КЕП). Ви також можете зареєструвати ФОП та ТОВ офлайн через державні органи. Також зареєструвати бізнес допоможуть висококваліфіковані юристи S&P Investment Risk Management Agency .

Які особливості українського ринку

Нестача національного капіталу та необхідність проведення реструктуризації підприємств, з одного боку, та потреба у скороченні технологічного розриву, з іншого, актуалізують для України питання залучення іноземних інвестицій.

Залучення саме довгострокових іноземних інвестицій, а також активізація діяльності щодо їх просування протягом майже всіх років незалежності України було одним із пріоритетних завдань її економічної політики, яка визначалася низкою офіційних документів. Однак, на жаль, сьогодні результати невтішні і великі західні інвестори з обережністю ставляться до України.

Незаперечний той факт, що в Україні існує низка інвестиційно привабливих факторів, що сприяють розширенню її інвестиційних зв’язків: великий ємний та фактично конкурентно необмежений внутрішній ринок із більшістю товарних позицій; географічне розташування на перетині основних транспортних шляхів між Європою та Азією; порівняно дешева та одночасно кваліфікована робоча сила; науковий потенціал; розвинена інфраструктура (наявність портів, мостів, аеродромів, складів, систем зв’язку, водопостачання) та інше.

Однак за одним із показників, що відображає ступінь інтеграції країни у світове господарство, розвиток її зовнішньоекономічних зв’язків та прагнення до створення відкритої, експорт орієнтованої моделі економіки — накопичені обсяги іноземних інвестицій, Україна значно поступається переважній більшості країн із трансформаційною економікою.

Світова фінансово-економічна криза у 2008-2009рр. і військова агресія Російської Федерації проти України через кілька років суттєво погіршили очікування інвесторів щодо подальших перспектив інвестування та безпеки активів у країні та внесли свої корективи, що спричинили скорочення надходжень коштів і навіть вибуття капіталів у певні періоди. Тому постало завдання, яке полягає не лише в активному залученні нових, а й у утриманні на території України наявних іноземних інвесторів.

Які основні ризики для бізнесу?

1. Таланти. Компанія обов’язково має взяти на себе питання забезпечення здоров’я, а також безпеки тих співробітників, життя яких виявилося безпосередньо зачепленим військовими діями. Тим не менш, існують і додаткові ефекти, які впливають на благополуччя. Наприклад, під загрозою можуть бути рідні чи друзі співробітників. Результатом цього можуть стати зменшення продуктивності та погіршення доступу до тих IT-талантів, які перебувають у регіонах країни, порушених воєнними діями.
2. Кібербезпека. Конфлікт може спричинити збільшення загальної кількості кібератак, тому й відповідні перевірки бажано проводити частіше. Крім того, важливо тримати під постійним контролем протоколи захисту від здирників і не тільки. Наприклад, Gartner Research нещодавно виявили оновлені моделі того, як стали діяти здирники, що само собою ставило під питання ефективність колишніх стратегій кіберзахисту. Якщо говорити про лідерів ERM, то для них особливо важливим є питання визначення рівня цінності власних активів та розробка мануалу реагування. Якщо це зробити заздалегідь, то не доведеться робити те ж саме, але поспіхом через кібератаки, що вже почалася.
3. Фінанси. Якщо у вас є бізнес із Росією, на який почали впливати санкції, то вам слід вирішити питання надання та отримання альтернативних платежів таким чином, щоб не порушувати при цьому секційних обмежень. У зв’язку з війною ціни на основну сировину підвищуватимуться, підштовхуючи цим розвиток інфляції. Для керівників ERM у цей період важливо скоординувати з колегами всі свої подальші дії, які стосувалися б аналізу фінансових ризиків, а також підготувати стратегії, які допомогли їм зменшити негативні наслідки загроз, що виникли.
4. Ланцюжки поставок. Вкрай важливо переконатися в тому, що прописані та продумані плани дій постачальників у разі виникнення непередбачених обставин. Усі відповідні ризики, пов’язані з постачанням, важливо переглянути та наново переосмислити. Якщо є залежність від деяких постачальників, їх необхідно послабити. У майбутньому є ризик зіткнутися з нестачею важливих матеріалів та підвищеними витратами, тому краще заздалегідь продумати альтернативні варіанти логістики.

Послуга реєстрація підприємства (ТОВ) під ключ в Україні – швидко, зручно, з гарантією

Будь-який вид бізнесу, чи то фірма, ТОВ, ФОП чи ФОП в обов’язковому порядку потрібно зареєструвати у податковій Києві. Існує стільки схем оподаткування, що діють, що заплутатися в них може кожен. Наприклад, якщо ви хочете відкрити ФОП, то вам будуть представлені кілька їх різновидів залежно від таких факторів, як:

• вид діяльності;
• майбутній фінансовий обіг;
• можлива прибутковість;
• кількість працівників, які працюють на умовах найму;
• нюанси роботи.

Усі документи, які потрібні для реєстрації, мають бути подані у визначені терміни та згідно з процедурою, прописаною у законодавстві. Якщо будуть неточності або помилки в документах, ви можете отримати відмову в реєстрації. Тому краще звертатись для підготовки документів та іншої допомоги в реєстрації в нашу компанію. Деталі дізнавайтеся на сайті sp.agency.

Висновки

Якщо ви хочете убезпечити свій бізнес, то маєте провести відповідну роботу з усіма ризиками. Завдання кожного відповідального керівника – все тримати під контролем. Проведіть аналіз свого бізнесу, щоб убезпечити його.

Як захистити ділову репутацію, поради юриста

Успіх компанії багато в чому визначається її діловою репутацією. І, на жаль, вона нерідко опиняється під загрозою. Наприклад, якщо про компанію у ЗМІ починають поширюватися чутки, які не відповідають дійсності. Як чинити в такому випадку? Прислухайтеся до порад від S&P Investment Risk Management Agency .

Що таке ділова репутація?

Є таке поняття, як гудвіл. Воно означає нематеріальні активи певного підприємства, які були придбані і накопичені в процесі його активної діяльності. До таких активів належать його назва, репутація, професійні зв’язки, торговельні марки.

Гудвіл має власну вартість. Як правило, вона обчислюється, якщо від ринкової ціни активів відповідної компанії відібрати їх балансову вартість. Багато українських підприємств уникають згадки гудвіла у своїх бухгалтерських документах. Проте, якщо планується злиття двох компаній чи поглинання однієї компанії іншої, то гудвіл раптово згадують. Адже якщо грамотно обґрунтувати ринкову вартість того чи іншого бізнесу, то можна отримати за нього кращу ціну або вимагати від потенційних партнерів вигідніших умов співробітництва.

Іншими словами, чим краща ділова репутація, тим більший капітал її можна буде якось трансформувати.

Ділова репутація захищається законодавством, а тому ніхто не має права завдавати їй шкоди. Проте відбувається це досить часто. І тут з’являється ще одна складність — як визначити розмір тієї шкоди, заподіяної діловій репутації? Адже вона є нематеріальним активом. Єдине рішення — ініціація стороною проведення різних експертиз. Довести втрату гудвілу легше, ніж рівень зменшення цього нематеріального активу. Адже на підставі розміру цього зменшення суд і визнає ступінь заподіяної компанії шкоди.

Що негативно впливає на репутацію?

Існує багато способів завдати шкоди репутації. Наприклад:

1) розміщення негативних відгуків в Інтернеті;

2) оприлюднення інформації, яка є хибною та не відповідає дійсності.

При цьому увага приділяється найменшим деталям. Декілька поганих відгуків не обов’язково можуть вплинути на ставлення до компанії. Але якщо помилкову інформацію поширюють лідери думок, це може створити великі проблеми. А часом проти певного підприємства може бути розгорнуто справжню піар-компанію, яка включає і статті в пресі, і відгуки, і коментарі, і не лише.

У цифрову епоху будь-яка інформація поширюється миттєво. Імідж тієї чи торгової марки можна зіпсувати протягом лічених хвилин. У результаті попит на продукцію компанії впаде, зникнуть інвестори, зникне фінансування.

Але є й негативна інформація про компанію, яка не спрямована на заподіяння шкоди її репутації. До такої інформації належить:

• Висловлювання оцінної думки про діяльність компанії.
• Подання заяви до відповідних органів щодо порушень, що вчиняються компанією, та вимоги проведення перевірки її діяльності.

Наслідки зіпсованої репутації

Що таке ділова репутація? Це:

1. можливість виділити свій бізнес і натомість конкурентів;
2. Прямий наслідок ваших позитивних якостей як керівника, використання найкращих технологій, правильного підбору персоналу і не тільки;
3. визначальний чинник вартості підприємства.

Якщо репутації було завдано шкоди, це призведе до зникнення наявних клієнтів. При цьому нові клієнти також не з’являтимуться. Прибуток зникне, бізнес стане збитковим, його вартість впаде. Як не дати всьому цьому статися? Ви повинні оперативно вчинити такі дії:

1) знайти грамотних піарників, які почнуть піднімати вашу репутацію;

2) знайти хороших юристів, які допоможуть зі складанням позову.

Як можна організувати захист своєї репутації?

Спочатку потрібно подати позов до суду, а потім проконтролювати наступні моменти:

1. збитки обов’язково відшкодовуються;
2. ЗМІ, які написали неправдиву інформацію, її спростовують;
3. з мережі видаляється будь-яка інформація, що ганьбить компанію, але в її повторне поширення накладається заборона.

На жаль, домогтися компенсації заподіяної шкоди або іншого впливу на відповідача можна лише в тому випадку, якщо було побудовано правильну стратегію та інтереси постраждалої сторони в суді були досвідченими юристами. Тільки довести той факт, що про компанію поширювалася недостовірна інформація, мало.

Як правило, в суді прагнуть довести всі перелічені нижче фактори в їхній сукупності:

1. До того, що сталося, компанія могла похвалитися високою репутацією. Доказом цього є високий товарообіг, відомі у своїх колах партнери та клієнти, позитивні відгуки на незалежних ресурсах.
2. Причиною погіршення репутації стало не зниження якості продукції, що випускається або послуг, а спеціально спрямовані на це дії інших людей.
3. Вся негативна інформація, що поширюється про компанію, не відповідає дійсності.
4. Результатом оприлюднення брехливої інформації стало те, що зникла довіра партнерів та клієнтів, впали продажі і не тільки.

Усі справи, у яких йдеться про нематеріальні активи, потребують досвіду та відповідних знань. Тому без підтримки хорошого адвоката в них зазвичай не обійтися.

Хто здатний допомогти у вирішенні цього питання?

Найкраще звертатися до юристів з відповідної спеціалізації. Найчастіше вони можуть брати участь у судових розглядах, перебуваючи територіально іншому місті. Дистанційна участь ніяк не применшує їхньої участі і не впливає на результат. Якщо вам потрібні справді грамотні фахівці, то їх знайдете в S&P Investment Risk Management Agency.

Висновки

Запорукою розвитку будь-якого бізнесу є його репутація. Але вона гранична чутлива до будь-якого впливу, тому їй легко може бути завдано шкоди. Щоб зменшити його наслідки, важливо реагувати своєчасно та невідкладно. Адже тільки так ви можете бути впевнені, що отримаєте належну вам сатисфакцію.

Репутаційні ризики – управління, мінімізація, захист

Бізнес неможливий без конкуренції. І тому така важлива репутація тієї чи іншої компанії. Так як вона може або залучати нових клієнтів навіть у складні часи, або остаточно поставити хрест на цьому бренді. Як відстежувати репутаційні ризики правильно? І, що найголовніше, як за потреби їх мінімізувати? Про це розкажуть фахівці S&P Investment Risk Management Agency.

В епоху такого сильного розвитку цифрових технологій та величезної популярності соціальних мереж репутація стала як ніколи вразлива. Будь-яка інформація миттєво розлітається, контролювати контент складно, а тому на репутацію може вплинути будь-який, навіть незначний вплив.

Якщо ж репутація тієї чи іншої компанії похитнеться, це моментально призведе до зниження рівня доходів, основні цілі бізнесу не будуть виконуватися, ціни на акції впадуть, і все це зробить ризик банкрутства більш, ніж реальним.

Що являють собою репутаційні ризики

Репутаційний ризик – це небезпека, що нависла над добрим ім’ям чи репутацією бізнесу чи організації. Репутаційний ризик може виникнути такими способами:

• Безпосередньо як результат дій самої компанії
• Непрямо, внаслідок дій працівника чи службовців
• Щодо інших периферійних сторін, таких як партнери спільних підприємств чи постачальники

Основні різновиди репутаційних ризиків

Таких різновидів виділяють два:

1. Зовнішні. Вони знаходяться за межами самої компанії

До таких ризиків можна віднести чорний піар з боку конкурентів, неправомірні дії партнерів, негідну поведінку можуть бути дії з боку партнерів, які викликали невдоволення аудиторії, чорного піару від конкурентів і навіть поведінку інфлюєнсерів і не лише. Тобто все те, що компанія проконтролювати не в змозі.

2. Внутрішні. Йдеться про дії співробітників компанії

Що може спричинити виникнення внутрішніх ризиків?

1. Керівники та співробітники

Якщо на чолі компанії виявляються люди з негативною репутацією, вона так чи інакше пошириться і на всю компанію. Репутація підприємства та його керівництва нероздільні. Наслідки цього – втрата доходу, клієнтів та інвесторів.

45% людей сприймають імідж топ-менеджерів та імідж компанії як одне ціле

25% вартості підприємства є результатом виключно репутації

Проблема в тому, що навіть якщо скандальний керівник відійде від справ, виправити ситуацію буде вже не так просто. Все одно потрібні будуть публічні пояснення та вибачення. І навіть якщо компанія почне активно працювати над відновленням своєї колишньої репутації, на це в результаті може піти багато років.

Але не тільки керівництво компанії може вплинути на репутацію бренду, а й по суті кожен із співробітників. Досить просто написати неперевірену чи необдуману інформацію у соціальних мережах. Достатньо однієї фрази, яка може бути витлумачена невірно, щоб запустити весь цей процес.

2. Контент нагативного характеру

У мережі може з’явитися контент, який показуватиме компанію у невигідному світлі. Це можуть бути статті у засобах масової інформації, відгуки клієнтів і не лише. Якщо такого матеріалу буде багато, то рівень довіри з компанії помітно зменшиться.

Якщо компанія виявилася втягнутою у деякі події, які кидають на її репутацію тінь, то це приверне до неї максимальний інтерес з боку преси. І діяти у цій ситуації слід негайно. Інакше до наявної інформації постійно додаватимуться нові факти, які в більшості випадків навіть не відповідатимуть дійсності. Ось чому так важливо, якнайшвидше почати вибачатися, спростовувати непідтверджені дані та замовляти позитивні тексти в спеціальних репутаційних агентствах.

3. Соціальні мережі

Наразі основна боротьба компанія за клієнтів та за позитивний імідж відбувається саме у соціальних мережах. Будь-який цікавий бренд має тисячі фоловерів. Люди стежать за всіма новинами, які пов’язані з ним. А тому будь-які негативні моменти поширюються на мить.

Досить згадати компанію Nestle, яку в 2010 році просто атакували розлючені користувачі Фейсбука. Щодня вони розміщували на стіні Nestle ролик, у якому описувалася шкода використання пальмового масла. Усі їхні дії мали для компанії відповідні наслідки.

4. Втрата даних індивідуального характеру

На сайті кожної компанії, що поважає себе, повинна бути встановлена хороша система безпеки. Більше того, вона має регулярно оновлюватися. Інакше найпростіша атака хакера спричинить втрату довіри партнерів і клієнтів.

Приклад тому – компанія Accelion, яка займалася розробкою програмного забезпечення. На її сайт була здійснена атака хакера, через яку деяка інформація, якою володіла компанія, була оприлюднена. Це був дуже неприємний момент.

5. Вартість та якість послуг

Іноді співробітники після їхнього звільнення на помсту розкривають про компанію інформацію, що стосується фінансових аспектів її діяльності. Часто ця інформація може вкрай негативно вплинути на репутацію компанії. Наприклад, якщо останніми роками її справи були не дуже успішними, то цей факт навряд чи допоможе залучити нових інвесторів.

6. Зовнішні зміни у бізнесі

Будь-які зміни зовнішнього характеру можуть негативно зашкодити діяльності компанії. Наприклад, зміна адміністрації безпосередньо впливає на успіх ведення бізнесу.

Якщо репутація бренду була зіпсована, то це може призвести до багатьох негативних наслідків — дохід знижується, цінні кадри наймати все складніше. Тому хоч би як складно було мінімізувати репутаційні ризики, працювати над відновленням зіпсованого іміджу ще складніше.

Особливості управління репутаційними ризиками

• Важливо знати, на що саме чекають від вас зацікавлені сторони

Якщо ви знаєте, чого саме ваші клієнти бажають вам набагато простіше дати їм бажане. Але й не поспішайте обіцяти їм те, що ви не можете дати.

Адже таке принесе вам лише шкоду. У жодному разі не недооцінюйте незадоволеного користувача.

• Репутацію бренду слід виміряти

На сьогоднішній день було створено різні репутаційні метрики. З їх допомогою можна визначити те, на якому рівні перебуває довіра користувачів до вашої компанії, а також наскільки вона впізнається в медіа-просторі.

• Дотримуйтесь позитивного спілкування

Над репутацією слід ретельно працювати. Адже абсолютно все, що потрапляє в інформаційне середовище, має на репутацію безпосередній вплив. І не важливо, чи йдеться і про позитивні, чи про негативні моменти. А оскільки убезпечити себе від негативу зовсім не можна, то треба активно працювати над нарощуванням позитиву.

Якщо у вашій компанії відбуваються позитивні зміни, відразу дайте про це знати всім своїм співробітникам, партнерам та клієнтам. Який би інцидент не стався всередині компанії або у її близькому оточенні, обов’язково покажіть вашу реакцію на те, що сталося. Якщо ви в чомусь завинили, то визнайте це. Як на позитивні, так і на негативні коментарі реагуйте охоче.

• Під час опрацювання стратегії враховуйте репетиційні ризики

Проаналізуйте усі слабкі місця вашої компанії. Визначте, що саме її діяльність може вважатися слабким місцем. Придумайте найімовірніші сценарії, за яких громадське сприйняття вашого бренду може погіршитися.

Продумайте основні маркери, які сигналізували б про необхідність вжиття тих чи інших заходів. Наприклад, якщо від клієнтів надходять скарги на чистоту в котельних номерах, то це означає, що потрібно серйозно зайнятися підвищенням якості обслуговування.

• Продумайте, як ви реагуватимете

Якщо справи пішли за негативним і небажаним сценарієм, реагувати потрібно швидко, оперативно і, що важливо, обдумано. Тому важливо заздалегідь скласти план того, як ви будете чинити в різних кризових ситуаціях.

Хороша репутація – запорука успіху!

Досить відомим фактом є те, що позитивне уявлення про підприємство веде до поліпшення попиту на його продукти чи послуги. А падіння ділової репутації навпаки повільно, але впевнено веде компанію до краху та банкрутства.

Висновки

Прибуток компанії безпосередньо залежить від репутаційних ризиків. Причиною таких ризиків можуть бути незадоволені клієнти, начісні конкуренти та навіть співробітники. Тому треба завжди бути на чеку та проводити моніторинг інформаційного поля, щоб вчасно виявити загрозу.

Важливо вчасно оцінити можливі ризики репутації. А після цього вже можна і підходити до складання стратегії, спрямованої на їхнє усунення. Це може бути спростування в пресі, робота з незадоволеними та клієнтами та багато іншого. Пророблена вами стратегія має бути гнучкою, щоб її можна було змінювати та адаптувати під ту чи іншу ситуацію.

Ну, а якщо ви хочете мати гарантовано міцну репутацію, вам краще скористатися послугами репутаційної агенції. Його фахівці проаналізують ваше репетиційне тло і дадуть вам необхідні рекомендації щодо зміцнення іміджу вашого бренду.

Хто такий медіатор і за що він відповідає?

Різноманітні конфлікти нерідко переростають у судові позови. Конфліктуючі сторони не бажають вирішити проблеми шляхом переговорів. І причина в тому, що кожна з них вважає, що саме вона має рацію. У таких випадках оптимально розрулити ситуацію допоможе медіація. Що це за нове явище? Коли саме застосовується? Які основні особливості медіації? На всі ці запитання надано відповіді у запропонованій статті.

Медіація – це спосіб, що дозволяє вирішити суперечку за участю посередника (медіатора) шляхом переговорів. Медіація – оптимальний спосіб вирішення багатьох конфліктів, особливо тих, у яких необхідно зберегти хорошу репутацію та колишні стосунки.

Медіатор – хто він?

Медіатор – неупереджений і незалежний фахівець, завдання якого – допомогти сторонам, що конфліктують (перебувають у суперечці), у врегулюванні конфлікту (спора). Саме він організовує медіацію та проводить її. Важлива особливість медіації в тому, що:

• рішення, прийняті сторонами взаємно та самостійно, спрямовані на задоволення їхніх власних інтересів та потреб;
• медіатор не приймає рішень замість учасників конфлікту та не пропонує варіанти.

Завдання медіатора

– керувати алгоритмом переговорів;

– аналізувати конфлікт, виявляти інтереси та потреби його сторін;

– працювати з емоціями клієнтів, налагодити конструктивний зворотний зв’язок;

– дослідити нові грані відносин та варіанти вирішення конфлікту;

– перевірити реалістичність вимог та можливість виконати домовленості;

– допомогти сторонам конфлікту (спору) взяти на себе відповідальність за рішення.

Функція медіатора

Медіатор, як уже згадувалося вище, – неупереджена та незалежна третя особа. Його мета – сприяти врегулюванню конфлікту. У зв’язку з цим медіатор допомагає проаналізувати ситуацію, виявити суперечливі позиції у поглядах сторін, водночас знайти спільні інтереси та зрозуміти, які деталі важливі для кожної із сторін. В результаті роботи виявити точки дотику, на яких можна сформувати взаємовигідне рішення. Особливу увагу медіатор зосереджує не так на юридичних нюансах врегулювання спірного питання, але в інтересах сторін і засобах задоволення.

Ще раз акцентуємо увагу на тому, що до функцій медіатора не входить формування або пропозиція сторонам самого рішення (способів вирішення спору). Його функція полягає в тому, щоб налагодити процес комунікації, викликати взаємну довіру, тобто створити для сторін довірчу та творчу атмосферу.

Після того, як сторони самі напрацюють попереднє рішення, медіатор повинен допомогти їм визначити критерії, згідно з якими вони оцінюватимуть різні варіанти формування вже оптимального рішення. І вже після того, як сторони конфлікту зупиняться на варіанті вирішення, що взаємно задовольняє, медіатор допомагає їм переконатися, що обране рішення реалістичне. Тобто проводить так званий краш-тест та промовляє, які подальші кроки робитимуть сторони.

Особливу увагу медіатор приділяє роботі з емоційною складовою конфлікту. Ця сторона зазвичай не береться до уваги суддями чи арбітрами. Вони вважають, що емоції не мають відношення до справи і не можуть вплинути на її результат. Але ми впевнені, що зруйновані стосунки та невисловлені емоції – це те, що нерідко є наслідком конфлікту, а після початку живить його. Юристи стикаються з практикою, коли сторони під впливом негативних емоцій намагаються знищити одне одного юридичними війнами під час конфлікту. А він виник лише через те, що вони помилково зрозуміли одне одного. Це стан, що називається «разом у прірву», назва якого красномовно говорить сама за себе. Медіатор сприяє сторонам відновити колишні взаємини та налагодити нормальне спілкування між ними. Це служить тим ґрунтом, на якому можна сформувати реально досяжні інтереси та напрацювати варіанти рішення. Якщо немає такого ґрунту, міцну будівлю стосунків спорудити не вдасться. Медіатор упевнений: якщо сторони мають упереджені відносини, робота з інтересами буде неефективною, а рішення – нездатним до реалізації.

Значення медіатора

В Україні статус медіатора юридично поки що чітко не визначено в жодному законодавчо-правовому акті. Втім, варто зазначити, що подібна ситуація і в деяких інших країнах, наприклад, у Нідерландах. Попри те, що там медіація є досить затребуваною послугою, законодавчо не визначено. Проте законодавство України містить норми, які є непоганою основою використання медіації в юридичній практиці.

Одним із пріоритетних завдань Ради Європи та Євросоюзу в цілому є допомога своїм державам у швидкому та справедливому правосудді, а також у розробці альтернативних способів вирішення конфліктів та суперечок. Ця допомога ґрунтується насамперед на формуванні стандартів, згідно з якими члени ЄС повинні адаптувати власне законодавство до взятих правових зобов’язань.

У Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 – 2020 роки, яку було затверджено Указом Президента України № 276/2015 від 20 травня 2015 року, прописано пункт: «… розширення способів альтернативного (позасудового) врегулювання спорів, зокрема шляхом розширення переліку категорій справ, які можуть вирішуватись третейськими суддями або розглядатися судами у спрощеному провадженні; запровадження ефективних процесуальних механізмів для запобігання розгляду справ без спору між сторонами; вивчення доцільності запровадження світових суддів».

Перша згадка про медіацію у чинному законодавстві міститься у статтях 2 та 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02.06.2011 року. Там вона входить до переліку правових послуг.

У Правилах адвокатської етики України також згадується медіація. У документі зазначено: дії адвоката, який здійснює функцію медіатора, мають відповідати визнаним на міжнародному рівні етичним нормам медіації.

Умови, обсяги, зміст та порядок надання соціальної послуги посередництва (що передбачає та медіацію) прописано також у наказі Міністерства соціальної політики «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації)» № 892 від 17.08.2016 року.

Медіація як нове явище у правовій практиці сприяла появі та нової професії – медіатора. Наприклад, у Класифікаторі професій з’явився фахівець із медіації та врегулювання конфліктів у соціально-політичній сфері. Ми впевнені, що доцільніше було б на законодавчому рівні чіткіше визначити проблеми правового статусу медіаторів. Також прописати правові (професійні) підстави діяльності, вікові обмеження (наявність чи відсутність таких). Ми вважаємо, що медіатором може бути людина будь-якої професії, але яка розуміється на альтернативних способах вирішення спорів (конфліктів). До речі, наявність професійних навичок психолога чи юриста, експертна компетенція у певній галузі іноді навіть більше шкодять, ніж сприяють проведенню медіації. Такі професійні навички штовхають медіатора на зайву активність, що ускладнює можливість того, щоб сторони самі знайшли вихід. Медіатор має працювати з інтересами, а не радити, використовуючи професійний досвід минулого.

Відповідальність медіатора

Проект закону «Про медіацію» знаходиться у розробці, у зв’язку з цим питання юридичної відповідальності залишається відкритим.

Поки існує невизначеність у законодавчому полі, необхідно встановити, які методи слід застосовувати і що брати до уваги розробки ефективної концепції.

Необхідно насамперед розрізняти різні випадки відповідальності: 1) як міра впливу (впливу) на порушника правил і норм; 2) як медіативне середовище, за яке в процесі підготовки та проведення медіації відповідає медіатор.

Ми зупинимося на відповідальності як міру впливу.

Ми переконані, що ступінь відповідальності медіатора має виходити з його повноважень та ролі у процесі медіації. Як уже було сказано, один із основних факторів у загальновизнаній фасилітативній моделі медіації, яка зараз є найбільш практикованою в Україні, полягає в тому, що медіатор не приймає і не пропонує рішень і навіть не радить сторонам варіантів рішення. Однак він повинен сприяти її ефективності: чи витримано оптимальну структуру процесу, що забезпечує його ефективність; чи проведено роботу з емоційним середовищем сторін; чи відбувається просування у темпі, комфортному всім учасників суперечки, тощо. Від якості цих складових залежить результат медіації. На нашу думку, питання відповідальності медіатора потрібно сприймати саме у площині забезпечення процесу та дотримання головних принципів медіації, особливо які стосуються конфіденційності.

Висновки

Кожна людина (або юридична особа) має право вибирати, який метод захисту власних інтересів для нього є найзручнішим. Одним із таких і є медіація. Це альтернативний іншим методам вирішення конфліктів інструмент, який варто вивчити і хоча б раз спробувати застосувати у своєму житті чи професійній діяльності, якщо це пов’язано з конфліктами та суперечками між. І навіть якщо виникає конфлікт між підприємствами, потрібно знати, що за інтересами будь-якої компанії знаходяться інтереси окремих людей – лідерів, керівників, менеджерів, власників. До речі, медіація набирає популярності й у соціально-політичному середовищі. Наприклад, у вирішенні непорозумінь та конфліктів між владою та громадами, а також при захисті прав споживачів. Людина – людина, людина – підприємство, підприємство – підприємство, громада – влада, влада – влада, яка може бути представлена якоюсь політичною силою. І це далеко не повний список відносин, у яких можуть виникати конфлікти інтересів і де можливе ефективне застосування медіації.

Як правильно вивести компанію із кризи

Будь-яка компанія рано чи пізно переживає болісний період – кризу. І страждає насамперед репутація – найцінніший актив. Її неможливо швидко відновити чи створити заново: такі чинники формуються роками, а то й десятиліттями.

Прикладом може бути авторитет компанії Nikе. За версією Forbes, бренд компанії «випав» із найкращих у рейтингу лише через те, що під час баскетбольного матчу один із гравців травмував ногу внаслідок розірваної кросівки.

І на момент закінчення матчу акції Nikе втратили 1%, а репутація впала до 15-ї позиції.

Від кризи, особливо від раптової, ніхто не застрахований. До таких належить, наприклад, пандемія COVID-19, що внесла свої корективи у всі сфери життєдіяльності людей. І від того, як підприємство реагує на такий виклик, залежить його авторитет та відносини зі споживачами, партнерами й клієнтами в майбутньому.

Стадії кризи

Докризовий період. Зазвичай кризі передує певний передкризовий період. Є підозри, що щось не в порядку, але незрозуміло, у чому це полягає. Цей часовий відрізок складається із трьох чітких етапів.

Перший етап – це банальна бездіяльність. Деяка група працівників компанії або її окремий співробітник не виконав роботу. І це трапляється періодично. Невиконання планів продажу, виробництва, втрата необхідної якості, недотримання виробничих графіків… Унаслідок цього втрачається ринок, потім настає черга надмірного відтоку цінних кадрів. Усе перераховане – приклади бездіяльності. Вище керівництво не помітило на цій стадії відповідних загроз бізнесу.

Коли ж на проблему нарешті звертають увагу – це вже другий етап: упродовж його менеджмент заперечує існування проблеми. Керівництво сподівається, що вона сама собою «розсмокчеться».

Коли проблеми не зникають, а лише накопичуються, компанія переходить на третій, заключний етап докризового періоду.

Наведемо приклад. Пивоварна компанія Schlitz змінила рецепт свого напою і через це почала втрачати частину ринку (проблему не помітили вчасно через страйк на підприємстві лідера промисловості Anheuser-Busch). Весь докризовий період являв собою типову послідовність періодичних невдач: незадовільне просування товару на ринок, часті зміни керівництва, взаємні звинувачення і загальне невдоволення на всіх рівнях підприємства. І ще до стабілізації ситуації компанія була поглинута меншим конкурентом.

Докризовий період – це лише початок кризи, тому вона зазвичай не помітна для оточуючих. І якщо вищі менеджери чи керівники спроможні визнати наявність небезпеки, то вони ще можуть запобігти настанню кризи.

Виявлення на ранній стадії фактів систематичного невиконання функцій – фактично один із головних чинників і ціль відповідальності вищого керівництва. Але для цього управлінський персонал має бути поінформований про якість усіх операцій, що здійснюються на всіх рівнях.

Період кризи. У цей час керівники не можуть приховувати проблеми ні від себе, ні від працівників підприємства. Наступна стадія неконтрольованої кризи, власне, і є періодом кризи.

Усі кризи шкодять бізнесу, і ця шкода може виражатись у зруйнованій кар’єрі чи психічному зриві співробітника, втрачених грошах.

Коли починається криза, для звинувачень чи докорів не залишається часу. Все, що може зробити керівництво, це адекватно відреагувати на складнощі й спробувати мінімізувати їх наслідки.

Посткризовий період. Завершальна фаза некерованої кризи характеризується невпевненістю та потрясіннями. Надії на колишню успішну діяльність компанії втрачено. Банки роблять спроби повернути хоча б частину своїх вкладених коштів.

Остання стадія некерованої кризи передбачає кардинальні зміни. Якщо підприємству пощастить, то його може взяти під свою опіку інший інвестор. Але найчастіше відбувається реструктурування компанії згідно із законом про банкрутство чи фінансову неспроможність. Якщо не використати хоча б один із цих виходів, то підприємство може бути ліквідоване або поглинене іншою компанією.

Коли ж криза управляється, то послідовність її періодів передбачувана.

У посткризовій фазі відбуваються радикальні зміни в бізнесі, що спричиняє перехід контролю до нових людей. Тому головною метою управління кризою є зміна послідовності подій. Нижче будуть описані спосіб, завдяки якому можна змінити послідовність подій, та програму успішного управління кризою. Правильна підготовка до управління зазвичай запобігає деяким кризам або мінімізує вплив тих, яких уникнути неможливо.

Як стимулювати продаж компанії для подолання кризи?

Таких способів стимулювання продажів чимало. Вибір найоптимальнішого залежить від виду діяльності підприємства.

Так, якщо підвищити продаж необхідно торговим підприємствам, то цілком підійдуть різноманітні акції, розпродажі.

Якщо треба підняти ефективність продажу підприємства-виробника, для цього згодяться: дисконтні картки; розсилання комерційних пропозицій потенційним клієнтам (потрібно мати таку базу); комплексні рішення щодо обслуговування клієнтів; використання crm-систем обробки клієнтських заявок.

Як під час кризи аналізувати цілі компанії?

Насамперед потрібно почати з діагностики. Саме вона покаже об’єктивну картину діяльності компанії. Після завершення діагностики треба скласти звіт, у якому викласти основні факти, умови та тенденції, необхідні для встановлення цілей. На підставі цього розробити стратегію виходу підприємства із кризи та оперативні рішення для менеджменту.

Якість результату залежатиме від того, наскільки чітко, адекватно ситуації та своєчасно буде сформовано цілі. Важливо пам’ятати, що цілі мають бути реальними та здійсненними.

Головною характеристикою антикризового планування бізнесу є його короткостроковість. Це аж ніяк не передбачає, що антикризове бізнес-планування не може бути довгостроковим, однак у такому разі його доведеться частіше переглядати та коригувати.

Тому бізнес-план необхідно складати на можливо мінімальний період, при цьому щомісяця аналізувати досягнуті цілі та коригувати подальші завдання згідно з результатами та станом ринку. Важливо врахувати, що хоч реалізація загальної стратегії і ділиться на кілька етапів, вона все-таки залишається незмінною, а коригуються лише проміжні цілі та плани.

Нерідко в менеджерському середовищі дискутується доцільність бізнес-планування в умовах нестійкої української економіки та соціального й ринкового середовища, яке стрімко змінюється. Однак саме в такі періоди й потрібно вміти планувати свій бізнес правильно та згідно з економічними реаліями.

Коригування стратегії допоможе компанії утриматися на плаву під час кризи

Принципова перевага антикризового планування полягає в тому, що виникає можливість регулювати та коригувати дії щодо утримання компанії на заданому стратегічному курсі діяльності.

Якщо порівняти фактичні та заплановані показники, то виявимо фактори відхилення. Вони допоможуть діагностувати проблеми тут і зараз.

Визначивши стратегічні та оперативні цілі, виявивши проблемні точки, можна скласти й антикризовий бізнес-план.

Управління персоналом під час бізнес-криз та конфліктів

Під «управлінням персоналом» у компанії слід розуміти як дії служби персоналу, так і всю систему роботи зі співробітниками, яка покликана забезпечити виконання ними своїх функцій у бізнес-процесах. Насамперед це дії лінійних менеджерів.

Управління підприємством означає контроль над усіма факторами виробництва та всіма видами використовуваних ресурсів. Але поза сумнівом, що основна увага відводиться управлінню персоналом.

Кожна криза – це унікальне явище, тому ефективне управління вимагає врахування процесів, що відбуваються і всередині, і поза компанією. Існує також ряд методів управління в кризовій ситуації: вони застосовні загалом, але які можна використовувати в кожному особливому випадку. До таких методів належать такі:

1. Усі повинні зрозуміти, що керівник справді володіє ситуацією. Це головне для керівника під час управління персоналом у кризовій ситуації.
2. Підібрати професійну команду для роботи в кризовій ситуації, оптимально розподіливши ролі, завдання та обов’язки. Кожен співробітник повинен займатися виконанням якихось доручень.
3. Не впадати в паніку й не втрачати холоднокровність, не реагувати надто бурхливо чи істерично на ситуацію, оскільки підлеглі чинитимуть так само.
4. Навмисно діяти не поспішаючи, щоб підлеглі думали, що все перебуває під контролем керівника і йде за наміченим планом.

Кадрова політика також одна із важливих складових управління персоналом. Мета такої політики полягає в забезпеченні оптимального балансу збереження та оновлення кадрів відповідно до потреб підприємства та стану ринку праці. При настанні кризи в компанії практикуються чотири типи кадрової політики.

1. Пасивна кадрова політика. У керівництва компанії немає чітко сформованого алгоритму дій щодо персоналу. Тому за умов кризи в компанії кадрова діяльність зводиться, у крайньому разі, до усунення негативних наслідків роботи.
2. Реактивна кадрова політика. Керівництво компанії контролює персонал за симптомами кризової ситуації (відсутність належної мотивації до високопродуктивної праці, а також достатньо кваліфікованої робочої сили для вирішення завдань, виникнення конфліктних ситуацій) та, за необхідності, вживає заходів щодо усунення кризи.
3. Превентивна кадрова політика. Керівництво компанії має обґрунтоване бачення розвитку ситуації, проте воно не має коштів або управлінських важелів для її зміни.
4. Активна (раціональна) кадрова політика. Керівництво компанії має об’єктивні дані та обґрунтоване бачення розвитку ситуації, а також засоби та управлінські важелі для її зміни.