Будь-яка компанія рано чи пізно переживає болісний період – кризу. І страждає насамперед репутація – найцінніший актив. Її неможливо швидко відновити чи створити заново: такі чинники формуються роками, а то й десятиліттями.
Прикладом може бути авторитет компанії Nikе. За версією Forbes, бренд компанії «випав» із найкращих у рейтингу лише через те, що під час баскетбольного матчу один із гравців травмував ногу внаслідок розірваної кросівки.
І на момент закінчення матчу акції Nikе втратили 1%, а репутація впала до 15-ї позиції.
Від кризи, особливо від раптової, ніхто не застрахований. До таких належить, наприклад, пандемія COVID-19, що внесла свої корективи у всі сфери життєдіяльності людей. І від того, як підприємство реагує на такий виклик, залежить його авторитет та відносини зі споживачами, партнерами й клієнтами в майбутньому.
Стадії кризи
Докризовий період. Зазвичай кризі передує певний передкризовий період. Є підозри, що щось не в порядку, але незрозуміло, у чому це полягає. Цей часовий відрізок складається із трьох чітких етапів.
Перший етап – це банальна бездіяльність. Деяка група працівників компанії або її окремий співробітник не виконав роботу. І це трапляється періодично. Невиконання планів продажу, виробництва, втрата необхідної якості, недотримання виробничих графіків… Унаслідок цього втрачається ринок, потім настає черга надмірного відтоку цінних кадрів. Усе перераховане – приклади бездіяльності. Вище керівництво не помітило на цій стадії відповідних загроз бізнесу.
Коли ж на проблему нарешті звертають увагу – це вже другий етап: упродовж його менеджмент заперечує існування проблеми. Керівництво сподівається, що вона сама собою «розсмокчеться».
Коли проблеми не зникають, а лише накопичуються, компанія переходить на третій, заключний етап докризового періоду.
Наведемо приклад. Пивоварна компанія Schlitz змінила рецепт свого напою і через це почала втрачати частину ринку (проблему не помітили вчасно через страйк на підприємстві лідера промисловості Anheuser-Busch). Весь докризовий період являв собою типову послідовність періодичних невдач: незадовільне просування товару на ринок, часті зміни керівництва, взаємні звинувачення і загальне невдоволення на всіх рівнях підприємства. І ще до стабілізації ситуації компанія була поглинута меншим конкурентом.
Докризовий період – це лише початок кризи, тому вона зазвичай не помітна для оточуючих. І якщо вищі менеджери чи керівники спроможні визнати наявність небезпеки, то вони ще можуть запобігти настанню кризи.
Виявлення на ранній стадії фактів систематичного невиконання функцій – фактично один із головних чинників і ціль відповідальності вищого керівництва. Але для цього управлінський персонал має бути поінформований про якість усіх операцій, що здійснюються на всіх рівнях.
Період кризи. У цей час керівники не можуть приховувати проблеми ні від себе, ні від працівників підприємства. Наступна стадія неконтрольованої кризи, власне, і є періодом кризи.
Усі кризи шкодять бізнесу, і ця шкода може виражатись у зруйнованій кар’єрі чи психічному зриві співробітника, втрачених грошах.
Коли починається криза, для звинувачень чи докорів не залишається часу. Все, що може зробити керівництво, це адекватно відреагувати на складнощі й спробувати мінімізувати їх наслідки.
Посткризовий період. Завершальна фаза некерованої кризи характеризується невпевненістю та потрясіннями. Надії на колишню успішну діяльність компанії втрачено. Банки роблять спроби повернути хоча б частину своїх вкладених коштів.
Остання стадія некерованої кризи передбачає кардинальні зміни. Якщо підприємству пощастить, то його може взяти під свою опіку інший інвестор. Але найчастіше відбувається реструктурування компанії згідно із законом про банкрутство чи фінансову неспроможність. Якщо не використати хоча б один із цих виходів, то підприємство може бути ліквідоване або поглинене іншою компанією.
Коли ж криза управляється, то послідовність її періодів передбачувана.
У посткризовій фазі відбуваються радикальні зміни в бізнесі, що спричиняє перехід контролю до нових людей. Тому головною метою управління кризою є зміна послідовності подій. Нижче будуть описані спосіб, завдяки якому можна змінити послідовність подій, та програму успішного управління кризою. Правильна підготовка до управління зазвичай запобігає деяким кризам або мінімізує вплив тих, яких уникнути неможливо.
Як стимулювати продаж компанії для подолання кризи?
Таких способів стимулювання продажів чимало. Вибір найоптимальнішого залежить від виду діяльності підприємства.
Так, якщо підвищити продаж необхідно торговим підприємствам, то цілком підійдуть різноманітні акції, розпродажі.
Якщо треба підняти ефективність продажу підприємства-виробника, для цього згодяться: дисконтні картки; розсилання комерційних пропозицій потенційним клієнтам (потрібно мати таку базу); комплексні рішення щодо обслуговування клієнтів; використання crm-систем обробки клієнтських заявок.
Як під час кризи аналізувати цілі компанії?
Насамперед потрібно почати з діагностики. Саме вона покаже об’єктивну картину діяльності компанії. Після завершення діагностики треба скласти звіт, у якому викласти основні факти, умови та тенденції, необхідні для встановлення цілей. На підставі цього розробити стратегію виходу підприємства із кризи та оперативні рішення для менеджменту.
Якість результату залежатиме від того, наскільки чітко, адекватно ситуації та своєчасно буде сформовано цілі. Важливо пам’ятати, що цілі мають бути реальними та здійсненними.
Головною характеристикою антикризового планування бізнесу є його короткостроковість. Це аж ніяк не передбачає, що антикризове бізнес-планування не може бути довгостроковим, однак у такому разі його доведеться частіше переглядати та коригувати.
Тому бізнес-план необхідно складати на можливо мінімальний період, при цьому щомісяця аналізувати досягнуті цілі та коригувати подальші завдання згідно з результатами та станом ринку. Важливо врахувати, що хоч реалізація загальної стратегії і ділиться на кілька етапів, вона все-таки залишається незмінною, а коригуються лише проміжні цілі та плани.
Нерідко в менеджерському середовищі дискутується доцільність бізнес-планування в умовах нестійкої української економіки та соціального й ринкового середовища, яке стрімко змінюється. Однак саме в такі періоди й потрібно вміти планувати свій бізнес правильно та згідно з економічними реаліями.
Коригування стратегії допоможе компанії утриматися на плаву під час кризи
Принципова перевага антикризового планування полягає в тому, що виникає можливість регулювати та коригувати дії щодо утримання компанії на заданому стратегічному курсі діяльності.
Якщо порівняти фактичні та заплановані показники, то виявимо фактори відхилення. Вони допоможуть діагностувати проблеми тут і зараз.
Визначивши стратегічні та оперативні цілі, виявивши проблемні точки, можна скласти й антикризовий бізнес-план.
Управління персоналом під час бізнес-криз та конфліктів
Під «управлінням персоналом» у компанії слід розуміти як дії служби персоналу, так і всю систему роботи зі співробітниками, яка покликана забезпечити виконання ними своїх функцій у бізнес-процесах. Насамперед це дії лінійних менеджерів.
Управління підприємством означає контроль над усіма факторами виробництва та всіма видами використовуваних ресурсів. Але поза сумнівом, що основна увага відводиться управлінню персоналом.
Кожна криза – це унікальне явище, тому ефективне управління вимагає врахування процесів, що відбуваються і всередині, і поза компанією. Існує також ряд методів управління в кризовій ситуації: вони застосовні загалом, але які можна використовувати в кожному особливому випадку. До таких методів належать такі:
- Усі повинні зрозуміти, що керівник справді володіє ситуацією. Це головне для керівника під час управління персоналом у кризовій ситуації.
- Підібрати професійну команду для роботи в кризовій ситуації, оптимально розподіливши ролі, завдання та обов’язки. Кожен співробітник повинен займатися виконанням якихось доручень.
- Не впадати в паніку й не втрачати холоднокровність, не реагувати надто бурхливо чи істерично на ситуацію, оскільки підлеглі чинитимуть так само.
- Навмисно діяти не поспішаючи, щоб підлеглі думали, що все перебуває під контролем керівника і йде за наміченим планом.
Кадрова політика також одна із важливих складових управління персоналом. Мета такої політики полягає в забезпеченні оптимального балансу збереження та оновлення кадрів відповідно до потреб підприємства та стану ринку праці. При настанні кризи в компанії практикуються чотири типи кадрової політики.
- Пасивна кадрова політика. У керівництва компанії немає чітко сформованого алгоритму дій щодо персоналу. Тому за умов кризи в компанії кадрова діяльність зводиться, у крайньому разі, до усунення негативних наслідків роботи.
- Реактивна кадрова політика. Керівництво компанії контролює персонал за симптомами кризової ситуації (відсутність належної мотивації до високопродуктивної праці, а також достатньо кваліфікованої робочої сили для вирішення завдань, виникнення конфліктних ситуацій) та, за необхідності, вживає заходів щодо усунення кризи.
- Превентивна кадрова політика. Керівництво компанії має обґрунтоване бачення розвитку ситуації, проте воно не має коштів або управлінських важелів для її зміни.
- Активна (раціональна) кадрова політика. Керівництво компанії має об’єктивні дані та обґрунтоване бачення розвитку ситуації, а також засоби та управлінські важелі для її зміни.
