Блог

Вступ

Вивчення податкової системи України та податкового законодавства спочатку може викликати деяке почуття збентеження. Тут не стільки справа в тому, які податкові ставки будуть встановлені для вашого бізнесу, скільки у складності розуміння того, що потрібно дотримуватися відповідно до податкового права.

Це особливо складно для іноземних підприємців, які прагнуть спокійно розгорнути свій бізнес в Україні, зберігаючи при цьому фінансову стійкість.

Багато хто чув про можливості податкової оптимізації в Україні та про привабливі податкові ставки для різних видів діяльності. Звісно, хотілося б скористатися цими вигідними умовами для бізнесу. Залишається лише розібратися, як саме це зробити.

Неможливо охопити всі тонкощі оподаткування бізнесу чи створити універсальну податкову схему всім видів підприємств. Однак ми намагатимемося виділити ключові аспекти та описати найбільш поширені ситуації, які допоможуть вам сформувати основне уявлення про оподаткування бізнесу в Україні.

Якщо у вас виникли конкретні питання щодо податкового обов’язку в Україні щодо вашого бізнесу, зверніться до наших спеціалістів для отримання персональної консультації.

Загальна та спрощена системи оподаткування в Україні для бізнесу

Загальна система оподаткування є найпоширенішим вибором для багатьох юридичних осіб, які реєструються в Україні.

На цій системі оподаткування для юридичних осіб застосовуються такі податкові ставки:

• Податок з прибутку – 18%;
• Податок на додану вартість (ПДВ) – 20%.

Крім того, залежно від сфери вашої діяльності, можуть застосовуватись додаткові збори та податки, такі як акцизний збір, екологічні податки, мита, податок на землю, збір за реєстрацію транспортного засобу на території України.

Також важливо враховувати податки, пов’язані із заробітною платою працівників:

• Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 18%;
• Військовий збір – 1,5%;
• Єдиний внесок на обов’язкове державне соціальне страхування (ЕСВ) – 22% мінімальної заробітної плати.

За умовчанням, під час реєстрації компанії вона потрапляє під загальну систему оподаткування. Однак, за певних умов та вашої заяви, ви можете перевести компанію на спрощену систему оподаткування – сплату Єдиного податку.

Вибір 3-ї чи 4-ї групи Єдиного податку доступний для юридичних осіб. Врахуємо, що 4-а група можлива лише для вузько спеціалізованих видів діяльності. Тому ми зупинимося на 3-й групі та її ставках:

• 3% + 20% з ПДВ;
• 5% без реєстрації платником ПДВ.

Слід пам’ятати, що вибір системи оподаткування може бути обмежений законами України для певних видів діяльності, які мають використовувати лише загальну систему оподаткування. Наприклад, це може стосуватися підприємств, пов’язаних із азартними іграми, певними видами фінансових послуг, антикваріату тощо.

Також варто враховувати, що при роботі зі спрощеною системою у кожної групи встановлено свій річний прибутковий ліміт. Перевищення цього ліміту змусить компанію перейти на іншу систему оподаткування та у деяких випадках підлягати сплаті штрафних санкцій.

Щоб уникнути такої ситуації, необхідно заздалегідь розрахувати очікувані доходи, спланувати вигідну схему ведення бізнесу та оподаткування.

Основні податки, які вам доведеться сплачувати в Україні

Реєструючи бізнес в Україні, ви повинні бути готові до сплати певних блоків чи груп податків:

Податок на прибуток.

Базова ставка – 18%. Однак для окремих видів діяльності ставка може бути вищою. Наприклад, діяльність, що пов’язана з лотереями, має ставку 30%.

Податок нараховується не на весь розмір доходів, а на так званий “чистий дохід”, тобто за вирахуванням витрат підприємства. Загальна сума доходу, що підлягає оподаткуванню, визначається на підставі фінансової звітності відповідно до бухгалтерського обліку.

Податки за наявності найманих працівників.

Про них ми вже говорили раніше:

• Податок з доходів фізичних осіб – 18%;
• військовий збір – 1,5%;
• єдиний внесок – 22% мінімальної заробітної плати.

Однак для окремих категорій осіб передбачено податкові пільги з ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), що також слід враховувати при формуванні персоналу та сплаті податків заробітної плати.

Важливо: Розмір мінімального та максимального ЄСВ залежить від встановленого розміру мінімальної заробітної плати на період нарахування ЄСВ. Як правильно розрахувати суму ЄСВ? Наведемо приклад із встановленими сумами мінімальної заробітної плати на осінь 2021 року.

• Мінімальний розмір ЄСВ – мінімальна з/п х 22% (наприклад: 6000 грн х 22% = 1320 грн.)
• Максимальний розмір єдиного внеску – максимальна зарплатня х 15 розмірів х 22% (наприклад: 6000 грн х 15 х 22% = 19800 грн.)

Отже, максимальний розмір ЄСВ завжди обчислюватиметься від мінімальної зарплати, помноженої на 15 разів. Навіть якщо заробітна плата працівника становить 150 000 грн., ЄСВ становитиме 19800 грн.

Але потрібно постійно відслідковувати зміни розмірів мінімальних зарплат, встановлених в Україні.

ПДВ.

ПДВ не завжди є обов’язковим для сплати податком. Стандартно платниками ПДВ стають компанії, контрагенти яких є платниками ПДВ.

Також на сплату ПДВ доведеться перейти за перевищення ліміту щорічного доходу (понад 1 млн. грн. протягом 12 місяців).

Перейти на ПДВ можна за власним бажанням. Ставка ПДВ може становити:

• 20% – базова ставка;
• 7% – для операцій із окремими видами товарів, наприклад, медичного призначення.

Ставки податків – не єдине питання, з яким слід прояснити перед виходом на український ринок. Ось найпоширеніші питання, з якими стикається іноземний бізнес під час роботи в Україні:

• Подвійне оподаткування під час роботи з іноземними контрагентами
• Сплата податків заробітної плати найманого персоналу
• Сплата податків на прибуток підприємства
• Питання про необхідність переходу на сплату ПДВ та примусовий перехід на ПДВ
• Репатріація доходів з української компанії до іноземної.

Висновки

Вибір правильної, оптимальної системи та схеми оподаткування дозволить оптимізувати податкове навантаження та працювати в Україні з очікуваною прибутковістю.

Не ризикуйте своїм бізнесом – звертайтесь до нас за податковою оптимізацією та допомогою у реєстрації діяльності в Україні.

У ніч на 21 вересня росія вперше за шість місяців обстріляла об’єкти енергетичної інфраструктури. Були часткові знеструмлення у Рівненській, Житомирській, Київській, Дніпропетровській та Харківській областях – близько 400 населених пунктів залишилися без електроживлення.

Наша багатостраждальна енергосистема вже витримала сотні ударів ракетами та дронами та пережила перший у своїй історії блекаут, коли зупинилися всі ядерні реактори країни.

Загалом близько 50% енергетичної інфраструктури країни пошкоджено. Зелена енергетика – не виняток, адже її частка у структурі виробництва до повномасштабної війни становила понад 13%. І потужності нарощувалися.

Більше того, Україна у 2019 році опинилася у першій десятці країн за темпами розвитку зеленої енергетики. 2020-го – у першій п’ятірці країн Європи за темпами розвитку сонячної енергетики.

На початок 2022 року загальна потужність об’єктів зеленої енергетики в Україні досягла позначки 9656 МВт. Але вже восени вимушено було виведено з експлуатації майже всі вітрові електростанції та близько половини сонячних. Через що частка відновлюваних джерел в енергобалансі впала більш ніж удвічі.

Що відбувається у галузі зараз і чи є можливості не лише її відновити, а й розвинути?

Перспективи «зеленої» енергетики

Перехід на відновлювані джерела енергії – один із пріоритетів боротьби з глобальним потеплінням. Активного розвитку тема набула після підписання Паризької кліматичної угоди у 2015 році.

Минулого року Європейський Союз вперше отримав більше енергії із відновлюваних джерел, ніж від спалювання газу, що дозволило заощадити близько 10 млрд євро на закупівлі блакитного палива, йдеться у звіті аналітичного центру Ember.

На сонячну та вітрову енергетику припало близько 22% виробленої електроенергії, що є рекордним показником. Спалювання ж газу дало приблизно 20%.

Через відмову від російського газу після повномасштабного вторгнення в Україну Європа сконцентрована на швидкому скороченні попиту на нього.

Водночас у регіоні відбувається поступова відмова від вугілля, зокрема через війну в Україні – з 1 серпня 2022 року в ЄС набуло чинності ембарго на імпорт вугілля з росії. Частка російського вугілля у структурі споживання Євросоюзу становила 45%.

Ці чинники, зазначають аналітики Ember, мають дати поштовх стрімкому розширенню зеленої енергетики в Європі.

Ризики інвестувати у «зелену» енергетику

Представники галузі активно обговорюють два важливі аспекти: як врятувати існуючі проекти та інвестиції, а також знайти шляхи для подальшого розвитку відновлюваної енергетики. Економічні труднощі, пов’язані з початком повномасштабної війни росією, вплинули на ринок електроенергії в Україні, включаючи виробників з альтернативних джерел енергії.

Однією з явних проблем є зниження розрахунків Державного підприємства “Гарантований покупець” із виробниками за “зеленим” тарифом. З березня по червень цього року цей рівень знизився на 20-25%, і в липні становив 38,7%. Ця ситуація має дві основні причини.

По-перше, заборгованість Національної енергетичної компанії “Укренерго” перед Державним підприємством “Гарантований покупець” значно зросла. Гарантований покупець довгий час не отримував платежів від “Укренерго” за послуги, пов’язані зі збільшенням частки виробництва енергії з альтернативних джерел. Це фінансує дефіцит платежів за зеленим тарифом, і це сталося через юридичні розбіжності, через які акти про надання послуг не були підписані.

По-друге, Міністерством енергетики України було запроваджено обмеження після прийняття Наказів №140 від 28 березня 2022 року та №206, який діє з 5 липня 2022 року. Згідно з цими наказами, було встановлено алгоритми розподілу коштів від Державного підприємства “Гарантований покупець” між виробниками відновлюваної енергії в межах від 15 до 75% від середньозваженої ставки “зеленого” тарифу. Це створило нерівні умови для різних виробників: виробники електроенергії із сонячних та вітрових електростанцій отримують 18%, виробники на біогазі – 30%, а виробники на біомасі – 75%. Додаткові виплати можливі, якщо залишки коштів залишаться на рахунках Державного підприємства “Гарантований покупець” за підсумками місяця.

Другий викликаний фактор – помітні затримки у виплатах з боку Національної енергетичної компанії “Укренерго” за послуги, пов’язані зі зниженням навантаження. Відповідно до законодавства, виробники відновлюваної енергії мають право на відшкодування витрат за невідпущену та, отже, непродану електроенергію, якщо це обумовлено диспетчерськими командами від “Укренерго”.

У зв’язку з воєнними діями різко знизилося споживання електроенергії в Україні, водночас сталося сезонне збільшення генерації сонячних електростанцій. Внаслідок цього диспетчери були змушені обмежувати виробництво електроенергії від цих джерел. У звичайних умовах, НЕК “Укренерго” мала б компенсувати втрати таких виробників електроенергії. Однак це не було зроблено вчасно, частково через технічні труднощі в обліку та розрахунку диспетчерських команд в умовах воєнних дій та частково через брак коштів.

Третій фактор, який справив практично руйнівний вплив на галузь, пов’язаний із компенсацією небалансів. Відповідно до законодавства, якщо фактична генерація електроенергії відхиляється від прогнозованої, виробники відновлюваної енергії зобов’язані компенсувати збитки Державному підприємству “Гарантований покупець” через небаланси.

Тут виникла несприятлива ситуація: з одного боку, через зниження попиту на електроенергію, Державному підприємству “Гарантований покупець” було важко продавати всю закуплену електроенергію, що змусило його зазнати збитків на ринку балансування. З іншого боку, як зазначалося, виробники відновлюваної енергії постійно змінювали графіки генерації по командам диспетчерів. Однак через відсутність зв’язку між Державним підприємством “Гарантований покупець” та Національною енергетичною компанією “Укренерго” Гарантований покупець розглядав такі відхилення як підставу для нарахування небалансів.

Зрештою, більшість виробників за “зеленим” тарифом була змушена направити значну частину своїх скромних доходів на компенсацію “небалансів” Гарантованого покупця.

Станом на липень 2022 року галузь відновлюваної енергетики в Україні перебувала на межі фінансової кризи. Виробники електроенергії активно проводили переговори з банками щодо реструктуризації кредитів, і іноді не вистачало коштів навіть на поточні операційні витрати, що змушувало власників фінансувати роботу станцій із власних коштів.

При цьому представники влади, включаючи виступи на конференціях у Лугано, наголошують на важливості подальшого розвитку відновлюваної енергетики в Україні як одного з ключових секторів, здатних залучити інвестиції та сприяти повоєнному відновленню в країні. У цьому контексті представники галузі активно обговорюють два основні питання:

1. Як можна врятувати вже реалізовані проекти та вкладені інвестиції;
2. Як знайти шляхи для подальшого розвитку сектора відновлюваної енергетики.
   Є питання?

   Запитайте
   у спеціаліста!

   Поставити запитання

Деякі рішення вже вирішуються на стадії появи. Міністерство енергетики України, НКРЕКУ та НЕК “Укренерго” активно працюють над вирішенням поточних тактичних питань.

Крім того, передбачається, що НЕК “Укренерго” зможе знайти спосіб врегулювати заборгованість за послуги з управління навантаженням та розпочати виплати Державному підприємству “Гарантований покупець”, що, у свою чергу, забезпечить рівень платежів виробникам відновлюваної енергії не менше ніж на 30%.

Проте навіть у світлі таких перспектив виробників відновлюваної енергії все одно змушують задуматися про пошук альтернативних рішень. Особливо це актуально в умовах кризи довіри до політики уряду щодо альтернативної енергетики.

Деякі компанії розглядають можливість припинення використання “зеленого” тарифу та переходу на конкурентні сегменти ринку електроенергії. Ці наміри стали більш реальними після ухвалення Верховною Радою законопроекту №7427. Окрім очікуваних положень про заборону збільшення тарифів, внесено поправки, що надають виробникам відновлюваної енергії тимчасову можливість виходу з балансуючої групи Державного підприємства “Гарантований покупець”.

Причина цієї тенденції є досить простою. Середній “зелений” тариф становить близько 4 гривень за 1 кВт*годину. У той час як середня ціна електроенергії на ринку останнім часом становить близько 2,22 гривні. Продаючи електроенергію на ринку, виробники відновлюваної енергії можуть отримувати понад 50% від “зеленого” тарифу, що є набагато вигіднішим порівняно з продажем Державному підприємству “Гарантований покупець”. Можливо, це не принесе величезних доходів, але принаймні дозволить більшості виробників відновлюваної енергії виживати.

З іншого боку, компанії, які вирішать тимчасово відмовитися від “зеленого” тарифу, будуть тимчасово позбавлені привілеїв та гарантій, пов’язаних із продажем електроенергії за цим тарифом. Вони будуть зобов’язані самостійно нести повну відповідальність за небаланси та не отримувати компенсацію від Національної енергетичної компанії “Укренерго” за непродану електроенергію у зв’язку із командами диспетчерів.

Для тих, хто обере цей варіант, закон закріплює право будь-якої миті відновити договір з Державним підприємством “Гарантований покупець” та повернутися до продажу електроенергії за “зеленим” тарифом.

Однак не прогнозуємо, що значна частина виробників відновлюваної енергії скористається цією можливістю, хоча такий сценарій давно обговорюється в галузі, і вже є компанії, які продають електроенергію на ринку.

По-перше, покращення у платіжній дисципліні Державного підприємства “Гарантований покупець” останнім часом фактично знизило привабливість для багатьох виробників виходу на ринок.

По-друге, бізнес-процеси більшості таких компаній не готові працювати на ринку. Ризик помилок у прогнозуванні небалансів та торговельної діяльності та пов’язаних з ними збитків надто високий.

По-третє, рівень довіри до регуляторної політики держави у галузі низький. Виробники мають резонні побоювання, що після тимчасового виходу із групи гарантованого покупця держава змінить правила та не дозволить їм повернутися.

Враховуючи це, на нашу думку, невелика кількість виробників може спробувати використати цю можливість для навчання і спробувати працювати на ринку. Однак масштабної відмови від продажу за “зеленим” тарифом очікувати не варто.

Пошук способів для подальшого розвитку відновлюваної енергетики є ще складнішим завданням. Державні чиновники та експерти галузі розглядають різні варіанти. Насамперед, це включає перехід із “зеленого” тарифу на механізм feed-in premium, який передбачає вихід виробників відновлюваної енергії на ринок та отримання додаткової виплати понад ринкову вартість електроенергії.

По-друге, розглядається можливість застосування таких механізмів, як сертифікати походження (інакше відомі як “зелені” сертифікати) та контракти на різницю. В українському законодавстві їх реалізовано як інструменти для забезпечення стабільності цін на електроенергію.

Проте всі ці варіанти стикаються з двома питаннями, на які досі немає остаточних відповідей.

Перший виклик – це відновлення довіри інвесторів у сфері відновлюваної енергетики до Уряду України, включаючи Міністерство енергетики та Національну комісію, що регулює енергетику та комунальні послуги (НКРЕКУ). З початку 2019 року влада неодноразово не виконувала своїх зобов’язань перед інвесторами, що знижувало готовність учасників ринку до діалогу та прийняття пропозицій.

Наразі держава має можливість вийти із цієї ситуації “елегантно” та продемонструвати готовність нести відповідальність перед інвесторами. Для цього пропонується здійснити довгострокову пропозицію, яку інвестори пропонували з 2019 року: конвертувати борг Державного підприємства “Гарантований покупець” у державно-гарантовані цінні папери. Такі цінні папери можуть бути використані інвесторами при реструктуризації боргів перед банками або продані, щоб залучити кошти на обслуговування станцій та розвиток бізнесу.

Це буде подвійною метою: по-перше, це стане прикладом відповідального поводження держави з інвесторами та готовності знаходити взаємовигідні рішення в умовах кризи. По-друге, це дозволить Державному підприємству “Гарантований покупець” позбавитися статусу вічного боржника, який не виконує своїх договірних зобов’язань.

Другий аспект полягає у розвитку конкурентного ринку електроенергії відповідно до вимог європейських директив. Усі механізми, які можуть залучити інвесторів на ринок електроенергії, залежать від прозорості, чіткості правил, ринкових цін та мінімального втручання держави.

Для цього держава має надати інвесторам чіткий план кроків, що включає такі заходи, як припинення перехресного субсидування споживачів, запровадження обов’язкових стандартів європейського законодавства, включаючи REMIT та регулювання державної допомоги, а також реформу НКРЕКУ та Антимонопольної комісії України.

Загалом боротьбу виробників відновлюваної енергії за виживання в галузі ще не завершено. У липні консолідовані зусилля гравців ринку дали перші результати. Однак перед ними стоїть складна робота із захисту інтересів галузі, яка потребує активної позиції та, в деяких випадках, сили у діалозі з урядом.

Висновки

Крім цього, майбутнє, безумовно, належить конкурентному ринку електроенергії. Тому компанії, які вже сьогодні вирішать скористатися цією можливістю та почнуть адаптацію до роботи на ринку, отримають перевагу перед конкурентами у найближчому майбутньому та зможуть успішно впровадити нові проекти.

Кому потрібно бути готовим до перевірок Держпраці?

19 липня 2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який розблокував діяльність Інспекції Держпраці з перевірок бізнесу.

Прямо у законі зроблено акцент на перевірки щодо дотримання повоєнних змін у КЗоТ, законності звільнення під час війни та, звичайно, пошук неофіційно працевлаштованих.

Оновлені правила встановлюють міри ризику, відповідно до яких планується частота перевірок:

• висока – не частіше ніж 1 раз на 2 роки;
• середня – не частіше ніж 1 раз на 3 роки;
• низька (незначна) – не частіше 1 разу на 5 років.

Складність полягає в тому, що це приблизна частота планових перевірок – можна навіть заздалегідь дізнатися, чи ваше підприємство входить до переліку тих, що перевірятимуться. Але є ще позапланові перевірки – і до них підготуватися важче.

Щоб орієнтуватися в ступенях ризику скажемо, що цей ступінь можуть підвищувати в Держпраці такі фактори:

• якщо ваша діяльність передбачає наявність складного обладнання, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, що перебувають в експлуатації не менше ніж п’ять років до проведення перевірки;
• якщо на вашому підприємстві передбачена та велася робота з такими механізмами чи обладнанням підвищеної небезпеки 5 років до проведення планової перевірки;
• якщо ваша діяльність передбачає виконання робіт з підвищеною небезпекою (які виконувались останні 5 років перед перевіркою);
• якщо ви вже раніше отримували зауваження під час проходження аудиту з охорони праці;
• якщо за вашим підприємством було зафіксовано порушення у сфері охорони праці;
• якщо за останні 5 років на вашому підприємстві траплялися нещасні випадки, або хронічні професійні захворювання;
• та ін.

Відразу скажемо, що зони “ризику”, де за статистикою виявляється більшість порушень перевірками, це:

• порушення при оформленні на роботу іноземців чи осіб без громадянства;
• порушення виплат чи нарахування зарплат іноземцям та особам без громадянства;
• порушення порядку прийняття на роботу чи звільнення працівників;
• допуск працівника до роботи без належного оформлення;
• порушення правил оформлення чи роботи з особами з інвалідністю;
• порушення у сфері сплати податків або інших платежів, що нараховуються при оплаті праці.

Насамперед можуть перевірити:

• компанії, у яких доходи від робіт та послуг набагато перевищує кількість працівників;
• компанії, в яких під час карантину роботодавець скоротив (звільнив, відправив у відпустку за власний рахунок тощо) штат співробітників, а після пом’якшення карантинних норм та відновлення повноцінної роботи підприємства кількість працівників залишилася такою ж;
• підприємства, які працюють виключно за договорами цивільно-правової відповідальності, наймають стажистів або працюють через ФОП.

Важливо! Перед початком перевірки інспектор зобов’язаний підтвердити свої повноваження та показати відповідне посвідчення. Реєстр виданих посвідчень опубліковано на сайті Держпраці, де можна перевірити достовірність посвідчення конкретного інспектора.

Важливо не чекати на планову перевірку Держпраці, та не перевіряти чи потрапили ви до переліку найближчих перевірок. Якщо ви заздалегідь подбайте про те, щоб відповідати вимогам державного органу – боятися перевірок просто не доведеться.

Наша компанія може запропонувати вам як послуги підготовки підприємства до перевірки, так і супровід у процесі її проходження.

Чому знати про державні перевірки важливо?

Закон про державний нагляд стверджує, що перевірки мають забезпечувати інтереси суспільства. Ключовий принцип – пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування та розвитку соціуму.

Натомість підприємці вважають, що перевірки використовуються недобросовісними інспекторами ще й для того, щоб заважати їхній діяльності та стягувати великі штрафи.

Бували такі випадки, коли бізнес штрафували на значні суми, однак вже наступного дня з офіційною заявою виступала голова служби та запевнювала громадськість у тому, що штрафу не буде, оскільки він не адекватний порушенню. Це яскравий приклад, який демонструє, чому сфера державного контролю варта уваги й дослідження.

Своєю чергою відкриті дані про перевірки допомагають у цьому, адже дозволяють контролювати як процеси планування перевірок, так і їхні результати.

Оприлюднення цих даних дає змогу створювати різноманітні сервіси для полегшення роботи підприємств та проходження перевірок – інформування про наближення перевірки, дотримання її процедури, сповіщення про появу звіту за результатами перевірки.

Навіть оприлюднення самих звітів дає гарну змогу підприємцям проаналізувати, яких порушень зазвичай припускаються, і своєчасно їх виправити – ще до проведення самої перевірки.

Які бувають перевірки?

Заходи державного нагляду (контролю) — перевірки — можуть бути 2 видів:

• Планові (можуть бути комплексними, якщо здійснюються одночасно декількома контролюючими органами)
• Позапланові.

Планові перевірки здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються контролюючими органами не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

Річні плани проведення перевірок та план проведення комплексних перевірок оприлюднюються на офіційному веб-сайті контролюючого органу та вносяться до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) — Інспекційного порталу. Саме тому про планову перевірку можна дізнатися заздалегідь, перевіривши річні плани на Інспекційному порталі (https://www.inspections.gov.ua) чи на офіційних веб-сайтах контролюючих органів.

Планові перевірки проводяться з додержанням вимог щодо:

• періодичності: підприємства з різними ступенями ризику перевірятимуть із різною періодичністю;
• строку здійснення перевірки та сумарної тривалості усіх перевірок протягом року;
• обов’язкового попереднього повідомлення підприємця про проведення перевірки (не пізніш як за 10 днівдо дня перевірки);
• визначеного переліку питань, щодо яких підприємство перевіряють.

Для того, щоб перевірити наявність планових перевірок щодо вашого підприємства, ви можете скористатися нашою допомогою.

Комплексна перевірка – це захід державного нагляду (контролю), що проводиться кількома контролюючими органами одночасно (фактично поєднання планових перевірок в один час).

План комплексних перевірок формується автоматично, якщо одне підприємство входить в річні плани перевірок кількох контролюючих органів.

Пам’ятайте! Від проходження комплексної перевірки можна відмовитися, надіславши звернення до Державної регуляторної служби України. У такому разі перевірки підприємства  здійснюватимуться окремо згідно з річними планами контролюючих органів.

Позапланова перевірка – це захід державного нагляду (контролю), що здійснюється тільки у разі наявності конкретних підстав, визначених законодавством.

Підприємця не повідомляють про проведення перевірки заздалегідь. На позапланові перевірки не поширюються правила щодо періодичності та максимальної сумарної тривалості протягом календарного року. Однак, строк здійснення позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — двох робочих днів.

Під час проведення позапланової перевірки контролюючими органами з’ясовуються лише те обмежене коло питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки. Таке коло питань обов’язково зазначається у посвідченні (направленні) на проведення перевірки.

Які підстави для позапланових перевірок?

Відповідно до п. 78.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

• за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
• платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
• платником податків подано до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;
• виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
• платником податків подано в установленому порядку до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;
• розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
• платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у р. V ПКУ, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

• щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання;
• отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;
• органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

• у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Хто і де проводить найбільше перевірок?

Найбільше перевірок здійснює Державна служба з надзвичайних ситуацій – майже 90 тисяч перевірок з початку 2020 року. На другому місці – Держпродспоживслужба. На третьому – Державна служба України з питань праці.

Найбільше перевірок провели у Харківській області, Київ – на другому місці, хоча в столиці зареєстрована найбільша кількість підприємців. А найбільша кількість інспекторів, до речі, у Дніпропетровській області. Також у топ за кількістю перевірок потрапили Житомирська та Одеська області.

Скільки в Україні перевіряльників?

Загалом у країні – понад 10 тисяч інспекторів різноманітних контрольних органів. Найбільше їх у Дніпропетровський та Харківській областях. Наймасовіші групи – це інспектори ДСНС, служби захисту прав споживачів та Держслужби з питань праці.

Хто найбільше проводить перевірки?

У середньому за рік за результатами однієї перевірки інспектори ДСНС знаходять чотири порушення. Саме в цій службі зафіксована найбільша середня кількість виявлених порушень на одного інспектора – 257 на рік.

На другому місці – Державна служба України з питань праці: 82 порушення на одного інспектора на рік та трохи більш як три порушення на одну перевірку. Найбільше порушень українські підприємства припускаються щодо працевлаштування та безпеки співробітників.

Контрольні органи можуть використати ці дані для моніторингу ефективності працівників, контролю за їхньою доброчесністю, прийняття управлінських рішень щодо призначення інспекторів до перевірки тих чи інших підприємств.

Наскільки ефективно працюють інспектори?

Кабінет Міністрів України постійно працює над удосконаленням нормативно-правової бази сфери державного нагляду.

За підтримки «Офісу ефективного регулювання» BRDO розробляються критерії оцінки ризику підприємств, які мають бути основними маркерами для проведення перевірок. Так, під час жорсткого локдауну перевірки здійснювалися щодо дотримання карантинних обмежень.

Більше перевірок проводиться серед підприємств із високим ступенем ризику. Мета такого підходу – максимально полегшити роботу малих підприємств із низькими ступенями ризику, перевіряючи підприємства, порушення на яких дійсно можуть завдати шкоди людям та суспільству.

Іноді інспектори проводять мало перевірок, але при цьому виявляють багато порушень – це пов’язано насамперед з тим, що такі інспектори перевіряють великі підприємства. Якщо на фабриці або заводі працюють тисячі працівників, підприємство має десятки будівель із квадратними кілометрами площ, у такому разі інспектор може знайти й до двохсот порушень на одному підприємстві.

Підприємці можуть отримати розпорядження про усунення порушень у певний термін – це типова практика. В Україні рідко штрафують під час першої перевірки чи вперше виявленого порушення.

Що робити після перевірки?

Після того, як двері підприємства зачинилися за інспектором – перевірка не завершується, підприємцю ще належить здійснити велику роботу. Необхідно перевірити акт про проведення перевірки: чи відповідає він уніфікованій формі, чи зазначені в ньому лише ті порушення, які були виявлені, а щодо позапланової перевірки – тільки ті порушення, які стосуються причини її проведення.

Результати перевірки можна оскаржувати. Для цього можна зазначити свої зауваження безпосередньо в згаданому вище акті або подати до контрольного органу протягом 5 днів після його завершення. Але варто подавати якомога швидше, 5 днів – це максимальний строк, протягом якого контрольний орган має укласти розпорядчий документ щодо усунення порушень.

Підприємець може оцінити роботу інспектора – це можна зробити у формі акту про проведення перевірки. Оцінка буде врахована під час оцінювання інспектора.

Також підприємець може оскаржити результати перевірки, зокрема, накладені санкції, результати випробувань та тестувань, зупинення дії ліцензії. А також вимагати відшкодування шкоди, завданої через проведення перевірки й застосування санкцій, у тому числі відшкодування втраченої вигоди.

Висновки та поради

Підсумовуючи, у кожному окремому випадку платникам слід аналізувати, чи правомірно та обґрунтовано податкова направила запит про надання інформації та чи є підстави для призначення перевірки після надання (чи ненадання) відповіді на такий запит. Судова практика Верховного Суду дає багато можливостей оскаржити безпідставні дії податкових органів і уникнути проведення неправомірної перевірки, які варто використовувати, оскільки попередити завжди легше, ніж відбивати мільйонні висновки актів перевірок в судах.

Військові облігації – це особливий різновид ОВДП. Основне цільове призначення випуску військових облігацій – підтримка економіки держави та Збройних сил під час війни чи воєнних дій. Тому держава створює умови, щоб придбати військові облігації могла якомога більша кількість громадян.

Що таке військові облігації

Насамперед слід ознайомитися з офіційним визначенням терміну “облігації внутрішньої державної позики України” (ОВДП). ОВДП – це цінні папери, які розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу та підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Тобто ОВДП – це вид боргових цінних паперів, що випускаються для залучення додаткових фінансових ресурсів потреб державного бюджету. Емітентом (особою, яка випускає цінні папери) ОВДП є Міністерство фінансів України.

У свою чергу військові облігації – це особливий різновид ОВДП. Основне цільове призначення випуску військових облігацій – підтримка економіки держави та Збройних сил під час війни чи воєнних дій. Тому держава створює умови, щоб придбати військові облігації могла якомога більша кількість громадян.

Люди купують за певну ціну у держави військові облігації, а після настання терміну погашення держава повертає їм кошти, а також сплачує нараховані відсотки.

Таким чином, придбання ОВДП, зокрема військових облігацій, цілком доречно розглядати як альтернативу банківському депозиту.

Важливо також, що погашення військових облігацій у повному обсязі гарантується державою, що робить їх одними з найнадійніших цінних паперів. Фактично, єдиний ризик для потенційного інвестора в таких облігаціях – це ризик несплати Україною боргів, тобто дефолт.

Слід зазначити, що військові облігації у паперовому вигляді немає. Оборот військових облігацій здійснюється виключно в електронному вигляді.

Ще раз наголосимо, що, купуючи військові облігації, ви допомагаєте функціонуванню держави тут і зараз, починаючи від допомоги ЗСУ та закінчуючи підтримкою роботи державних органів та органів місцевого самоврядування. Водночас людина, яка купує військові облігації, після настання терміну сплати зможе повернути свої гроші та отримати прибуток у вигляді нарахованих відсотків. Отже, військові облігації можна як допомогу державі як і один із способів збереження власних коштів під час війни.

Реальна доходність військових облігацій

Військові облігації дають прибутковість у 9,5% (тримісячні цінні папери), 10% (шестимісячні) та 11% (облігації з поверненням коштів через 1 або 1,3 роки). Доларові облігації на один рік випускають із прибутковістю 3,7%, облігації в євро — із прибутковістю 2,5% річних. Тобто навіть не вникаючи глибоко у кухню купівлі та продажу цінних паперів, видно, що зараз військові облігації не дадуть багато заробити, а в кращому разі допоможуть лише зменшити знецінення заощаджень від інфляції.

Реально ж дохідність інвестицій в облігації з урахуванням витрат на відкриття та обслуговування рахунку, а також комісійних продавцю, при сумах вкладень від 100 до 200 тис. грн можуть бути меншими навіть за сьогоднішні ставки за депозитами (до 6%). Наблизитись навіть до номінальної прибутковості реально лише при купівлі облігацій на суму понад мільйон гривень.

Єдиний реальний плюс військових облігацій — повернення вкладених коштів разом із відсотками гарантується державою в повному обсязі та не оподатковується. В умовах війни це важлива перевага, але навіть зберегти свої заощадження вона сьогодні не дозволяє.

Курсові гойдалки

На окрему увагу заслуговує ситуація з курсом національної валюти. Адже реальна дохідність боргових паперів залежить від ситуації на валютному ринку. Сьогодні курс гривні досить різко просів і його перспективи дуже туманні.

Справа в тому, що з перших днів повномасштабного вторгнення Росії НБУ зафіксував курс на довоєнному рівні 29,3 грн/дол. та заборонив банкам відхилятися від нього більш ніж на 10%. Проте на «чорному» та «сірому» ринках курс почав поступово зростати. Заповзятливі українці миттєво цим скористалися. Люди переходили кордон, знімали там валюту з карткових рахунків за курсом, близьким до офіційного, а повернувшись до України, обмінювали його за курсом 35-36 грн/дол.

За оцінками НБУ, таким чином фінансова система країни почала втрачати до 100 млн дол. на день.

Щоб припинити цей «валютний туризм», Національний банк 21 травня скасував вимогу про максимальну 10-відсоткову націнку до офіційного курсу при продажу готівкової валюти та розв’язав банкам руки щодо встановлення курсу, згідно з яким банки списують з рахунків клієнтів кошти в гривні, якщо клієнти розраховуються гривневою карткою за кордоном. Також НБУ знизив щомісячний ліміт на зняття за кордоном готівкової валюти з гривневих рахунків, відкритих в українських банках, вдвічі – зі 100 тис. до 50 тис. грн. Відв’язаний від офіційного курсу, готівковий курс валют миттєво злетів, наближаючись в обмінниках до 40 грн/дол.

Проте робити висновки про «справжню» вартість національної валюти поки що зарано. Відповідь на це питання може дати лише вільно працюючий легальний сегмент валютного ринку, у тому числі торги на валютній біржі, які зараз не проводяться. Банкіри обіцяють, що готівковий валютний курс в Україні після зняття обмежень НБУ стабілізується протягом 10–15 днів, коли «білий» та «сірий» ринки вирівняються і стануть майже однаковими. Найімовірніше, наприкінці травня курс в обмінниках банків стабілізується на рівні 34-37 грн/дол. Однак до 30 грн. курс вже не повернеться.

Емісія

Війна, певна річ, об’єктивно негативно впливає на курс української валюти. Даються взнаки і руйнування інфраструктури, і падіння ВВП, і збільшення витрат держави як на потреби армії, так і для фінансування соціальних виплат. Частково це робиться за рахунок різних механізмів емісії.

Причому одним із основних механізмів емісії гривні є ті самі військові облігації. Правління НБУ 8 березня 2022 року визначило, що центральний банк викуповуватиме при необхідності військові облігації та фінансуватиме таким чином критичні витрати уряду. Ліміт на купівлю – 400 млрд грн. Багато фінансових експертів одразу забили з цього приводу тривогу. Адже практично це означає додаткову емісію не підкріпленої товарами гривні, яка не працює на розвиток бізнесу.

Реально Кабмін використовує кошти, одержані від продажу військових облігацій, на фінансування військових та соціальних витрат. Проте говорити, що гроші не працюють в економіці, помилково, адже кошти в результаті надходять на рахунки підприємств та громадян відповідно, а ті їх витрачають, підтримуючи попит на товари та пожвавлюючи економіку України. Таким чином, купівля НБУ військових облігацій у сьогоднішніх умовах навіть допомагає економіці країни. Справа в тому, що поточний рівень інфляції пов’язаний, скоріше, з відсутністю якісної пропозиції та розривом ланцюжків поставок товару, тоді як попит значно зменшився, тому що люди об’єктивно менше витрачають через менші доходи та необхідність економити.

Сьогодні Національний банк фінансує лише критичні витрати бюджету та збирається відмовитися від даного механізму фінансування бюджету, як тільки це буде можливо. Для цього Міністерство фінансів має стимулювати ринковий попит на військові облігації та поступово перекласти вантаж фінансування бюджету з вітчизняних банків та НБУ на реальних інвесторів.

Ринкові ставки

Для цього насамперед потрібно підвищити ставки. Нагадаємо, що ставка з військових облігацій сьогодні значно нижча навіть за поточну інфляцію. З урахуванням ж усіх фінансових ризиків у країні, що воює, спроба утримати прибутковість на таких низьких рівнях робить військові облігації неринковим інструментом. А врятувати економіку України може лише ринкове фінансування у поєднанні з довірою людей до держави та міжнародною фінансовою підтримкою.

МВФ, країни «великої сімки», ЄС та США оголосили про багатомільярдну фінансову допомогу Україні, у тому числі й для покриття дірок у бюджеті. Кошти буде надано уряду у валюті, що має психологічно посилити позиції гривні, оскільки ці ресурси збільшать золотовалютні резерви України та, за ідеєю, підтримає національну валюту. Це може створити ідеальні умови для перетворення військових облігацій на реальний ринковий інструмент фінансування армії та воюючої України.

Висновки

Резюмуючи викладене, зазначимо, що інвестування у військові облігації – це інвестування у незалежне майбутнє нашої країни, яке нині відстоює народ України. І сьогодні він є одним із найбільш дієвих та надійних способів наблизити нашу спільну перемогу.

Під час війни українці не можуть купити валюту, але лишилося багато інших способів інвестування грошей. Ми розглянули варіанти, куди вкласти, а куди не варто вкладати гроші в 2023 році.

Благодійні внески та військові облігації

1 березня Мінфін випустив військові облігації, які вважаються аналогом державної позики. Військові облігації випускають спеціально для фінансування потреб армії. Придбати облігації може кожен, хто має щонайменше 1 тисячу гривень.

Деталі:

• одна облігація коштує 1 тисячу гривень;
• випускається на рік;
• валюта – гривня (прибутковість 11%) чи долар (прибутковість 3,7%);
• кошти підуть на потреби ЗСУ;
• податки відсутні;
• підтвердження доходів не потрібне;
• купити можуть громадяни, бізнес, іноземні інвестори;
• ризики – дефолт країни.

Є короткострокові, середньострокові та довгострокові облігації з терміном погашення від 2 до 15 місяців. Ставка доходності становить 9,5-11% річних. Купівля довгострокових облігацій передбачає проміжні виплати відсотків.

Де купити

• ПриватБанк – поріг входу 100 000 гривень;
• Ощадбанк – поріг входу від 50 000 гривень;
• через мобільний додаток Монобанку, Укргазбанку, ПУМБ, Універ Капітал, БТС Брокер. Тут готові продавати від однієї облігації.

Банківський депозит

Ставки за депозитами зараз нижчі за рівень інфляції, але вони не задовольняють потреби клієнтів. Середні ставки становлять 10,1-10,4% річних у гривні, з яких ще треба сплатити 19,5% податків. Тому чистими депозит принесе близько 8% суми вкладення.

Банкам зараз нікуди вкладати гроші, тому немає потреби залучати депозити. Аналітики теж не рекомендують поспішати класти гроші на гривневі депозити, оскільки ставки за ними, ймовірно, зростатимуть. Доречно покласти частину коштів на короткий термін, щоб потім перекласти на депозит з більшою прибутковістю.

Депозити в іноземній валюті ще менш привабливі. У великих банках ставки за ними не перевищують 1% річних, хоч інфляція долара в червні досягла 9,1%.

З урахуванням малого доходу валютні депозити можна розглядати лише як спосіб законної купівлі безготівкової іноземної валюти, яку потім можна перевести в готівку.

Дорогоцінні метали

Придбати банківське золото, срібло чи платину в Україні практично неможливо через обмеження НБУ. Винятком може бути лише купівля металів у фінансових установах на теренах, що знаходяться під загрозою окупації.

Але такі інвестиції навряд чи принесуть дохід у короткостроковій перспективі, а у довгостроковій більшу частину доходів знищать суміжні витрати. Купівля золота в монетах та зливках потребує оцінки та зберігання, а для цього потрібні додаткові витрати. 2022 року золото значно подешевшало, але воно має перспективу для зростання.

Інвестори вкладають у золото за часів невизначеності чи кризи. Оскільки зараз є велика ймовірність настання нової світової рецесії, то попит на дорогоцінні метали може зрости.

Підігріває це зростання та заборона на експорт золота з росії.

Нерухомість

На заході країни нерухомість може мати інвестиційну привабливість, проте ми радимо фокусуватись на логістичній та офісній інфраструктурі, а не на житловому фонді.

Земля

Експерти називають чотири головні причини великого інтересу до вкладення коштів у сільгоспземлю. По-перше, її, на відміну інших видів нерухомості, неможливо повністю знищити. Звичайно, якщо вона знаходиться в зоні активних бойових дій, то це негативно позначиться на якості. Однак навіть через її стабільність як активу значно більше, ніж інших видів нерухомості. Ризик також полягає в тому, що якщо ця земля під окупацією її використання неможливо, зокрема, здати її в оренду для отримання пасивного доходу інвестор не зможе. Однак після деокупації земельні ділянки будуть доступні та виправдовують інвестиції.

По-друге, земля є стабільним активом, оскільки ціни в гривнях на неї зростають. Звісно, спостерігаємо падіння вартості активу в іноземній валюті, проте 5% — це непоганий показник, що свідчить про відносну стабільність навіть під час війни.

По-третє, з 2024 року ринок землі буде відкритий для юридичних осіб, що вплине на ціни. Тож інвестори, реалізувавши придбаний раніше актив, будуть у виграші.

І, нарешті, по-четверте, бачимо тенденцію до зростання цін на таку землю, і це нікуди не подінеться після війни.

Акції зарубіжних компаній

Інвестувати в акції іноземних компаній можуть лише ті, хто має гроші за кордоном. Справа в тому, що через війну Нацбанк обмежив можливості для виведення капіталу з України.

Але такі інвестиції можуть бути програшними. Усі провідні індекси, окрім сировинних та індустрії охорони здоров’я, зазнали великих втрат у зв’язку з монетарною політикою США, карантином у Китаї, енергетичною та продовольчою кризою, спровокованим нападом росії на Україну. Як результат, акції багатьох компаній суттєво впали у ціні.

Але це не означає, що треба зовсім відхрещуватися від західних компаній. Тримати певну частину заощаджень в американських фондових індексах завжди має сенс. Якою б не була ситуація, американський ринок у далекому горизонті завжди зростатиме.

Криптовалюти

Незважаючи на обмеження вкладів в іноземні активи, для українців залишаються можливості інвестування у криптовалюту.

Однак цей тип активів є досить ризикованим і дуже змінним. Його ціна може коливатися на десятки відсотків за лічені години та залежати від сотень факторів.

Наприклад, найвідоміша криптовалюта у світі Біткоїн показала істотне річне падіння вартості, яке траплялося лише тричі за всю його історію.

Висновки

Чим нижчий ризик, тим нижча прибутковість і навпаки, що вища прибутковість — то вищий ризик.

Перш ніж інвестувати, вивчіть ринок. Дізнайтеся, які можливості, умови, правила.

Під час війни тема фінансів та інвестицій пішла на задній план. Як правило, люди вкладають вільні гроші. А зараз платоспроможність українців впала, безробіття зростає, та й ціни в магазинах залишають бажати кращого. Багато хто дістав свої фінансові подушки, на які роками відкладали гроші.

Але є й ті, хто шукає, куди інвестувати гроші чи хоча б просто зберегти їх. Багато варіантів інвестування, які існували до війни, втратили свою актуальність. Пропонуємо розібратися в інвестиційному кліматі на світовому ринку та розглянемо найбезпечніші та найвигідніші ідеї для інвестування у 2023 році.

Депозити, облігації та валюта

Наразі українці вважають за краще робити вклади на вимогу, або на “коротких” депозитах, зняти які можна будь-якої миті. Плюси розміщення вкладів на банківських депозитах – їхнє гарантування державою та відносна захищеність. Мінуси – ставки за депозитами, які тривалий час не могли компенсувати інфляцію, через що з 2020 року кількість банківських депозитів у валюті скорочувалася.

Наразі спостерігається тенденція на зростання депозитів. Під час війни ухвалили закон, що всі 100% будуть гарантовані державою – це плюс, і ми не радили б людям ризикувати, вкладаючись у більш консервативні інструменти.

Ставки на валютні вклади, зрештою, не зросли: за даними Minfin.com.ua, в середньому 2,5-3,5% річних. Але у населення з’явилася можливість купити валюту на суму 50 тис. грн/місяць в одному банку за курсом, близьким до міжбанківського, а це приблизно 37 грн/$. Це нижче “вуличного” курсу, але за умови, що куплена валюта вирушить на тримісячний депозит. Цей інструмент активно працює, частина населення переказує таким чином готівкову гривню в долар.

Депозити у гривні значно вищі – у разі розміщення вкладу терміном на рік можна отримати до 15-16% річних. Але ці розрахунки навряд можна вважати абсолютними через показник інфляції. Так що такий спосіб вкладення можна назвати не “інвестуванням”, а швидше збереженням коштів від інфляційних втрат.

Земля

Відносно новим для українців об’єктом для інвестування є сільськогосподарська земля. Найближчим часом ціни на землю будуть падати, але розмірено: згідно із законом, земля не може продаватися нижче за нормативну грошову оцінку (НДО).

Наразі землю починають продавати ті, хто раніше цього не планував. Через війну та погіршення економічної ситуації скоро буде неможливо платити орендну плату. Ситуація може змінитись під впливом перебігу бойових дій і якщо вдасться налагодити експорт аграрної продукції морем. Розблокований експорт забезпечить агропідприємства доходами та дозволить їм виплачувати орендну плату. Тоді кількість охочих продати землю знизиться.

Крім того, навіть якщо земля потрапить під обстріл, вона нікуди не подінеться і залишиться активом. Зараз у нас найнижча ціна. Ймовірно, що протягом наступних двох-трьох років після закінчення війни земля зростатиме в ціні разом із оновленням економіки України.

Нерухомість

Нерухомість зараз – це ринок сміливих. Ціни справді впали, але ризики ще надвисокі. Також суттєво знизилися ставки з оренди.

На заході країни нерухомість може мати інвестиційну привабливість, проте ми радимо фокусуватися на логістичній та офісній інфраструктурі, а не на житловому фонді.

Зараз неможливо вгадати, коли буде нижня точка на ринку нерухомості, адже війна продовжується, і ворог захоплює територію.

Київ начебто в безпеці, але ми розуміємо — і до Києва прилітає. По-друге, ми не розуміємо, яким буде попит на нерухомість, адже чим довше триває війна, тим менше людей повернуться в Україну, і ще питання: чи зросте після війни в ціні нерухомість і де зросте.

Крім того, мільйони українців можуть залишитись за кордоном, і своє житло тут вони виставлять на продаж, що також може сильно вплинути на ринок.

Акції зарубіжних компаній

Зараз українці мають можливість інвестувати лише у закордонні акції, а не у вітчизняні, і лише в того, хто має гроші на іноземних рахунках. Справа в тому, що через війну Нацбанк обмежив можливості для виведення капіталу з України, тож варіант із акціями західних компаній можна розглядати, якщо у вас є гроші за кордоном.

Але навіть за наявності таких коштів поза Україною треба бути обережним. Нині поведінка західних ринків більше відлякує інвесторів. Усі провідні індекси, крім сировинних та індустрії охорони здоров’я (healthcare), зазнали значних втрат, і, на думку більшості експертів, ще далеко до зростання. Так, індекс провідних технологічних акцій NASDAQ втратив понад 20% початку року. Західний світ, можливо, стоїть на порозі рецесії.

Ми не можемо знати поведінку ринку в майбутньому — він може зрости чи впасти. Втім, коли рецесія зазвичай акції падають. Тому, на нашу думку, це не найоптимальніша точка входу.

Віртуальні активи

Інвестиції в криптовалюту і раніше наводили сумніви, а зараз початок жорсткішої монетарної політики призвело до рекордного обвалу вартості криптовалюти. Вартість грошей у світі зростає, а попит на ризиковані інвестиції знижується. Передбачати, як далі змінюватимуться ціни, неможливо.

Золото

Захистом для заощаджень може стати золото, проте золоті депозити пропонують лише деякі українські банки. Ціна на золото може падати, так і зростати, тобто неможливо спрогнозувати, і звичайним людям дуже важко розібратися в цьому інвестиційному інструменті.

Інші варіанти

Серед них – антикваріат, предмети мистецтва чи навіть колекційний алкоголь. Водночас такі інвестиції потребують певних знань та зусиль щодо правильної оцінки об’єктів. Крім того, придбані об’єкти розкоші потрібно правильно та надійно зберігати, що зробити досить важко за умов постійної загрози ракетного обстрілу.

Висновки

Наша порада – інвестувати у власну справу. Звісно, підприємницькі ризики ніхто не скасовував, але такі інвестиції можуть дати найбільший прибуток. За словами експертів, невеликим виробникам, особливо продуктів харчування, зараз набагато легше потрапити на полиці магазинів, причому навіть великих мережевих. А з урахуванням програм кредитування, які пропонують держава, початок свого бізнесу вимагатиме не таких і великих коштів.