Види інвестиційних проектів та вимоги до їх розробки


Інвестиційний проект є основним документом, який визначає доцільність чи недоцільність вкладення інвестиційних капіталів. У ньому послідовно та поетапно прописуються основні характеристики проекту, його особливості, а також викладаються фінансові дані, пов’язані з реалізацією його.

Класифікація проектів

Відповідно до цілей інвестування:

  • проекти, які мають на меті збільшення обсягу виробленої продукції;
  • проекти, спрямовані на оновлення чи розширення продуктового асортименту;
  • проекти, спрямовані на підвищення якості продукції, що випускається / надаваних послуг;
  • проекти, спрямовані на зменшення собівартості продукції, що випускається / надаваних послуг;
  • проекти, створені задля вирішення організаційних, соціальних, екологічних та інших проблем.

Відповідно до рівня автономності реалізації:

  • інвестиційні проекти, які залежать від виконання інших завдань підприємства (компанії) чи проектів.
  • інвестиційні проекти, які не залежать від виконання інших завдань підприємства (компанії) чи проектів.

Відповідно до термінів реалізації:

  • короткострокові проекти, період виконання яких не менше одного року;
  • середньострокові проекти, період виконання яких коливається в межах один-три роки;
  • довгострокові проекти, період виконання яких понад три роки.

Відповідно до обсягів інвестиційних ресурсів:

  • малі інвестиційні проекти (до 100 тис. дол. США);
  • середні інвестиційні проекти (у межах 100 тис. – 1 млн дол. США);
  • великі інвестиційні проекти (понад 1 млн дол. США).

Відповідно до оптимальної схеми фінансування:

  • інвестиційні проекти, забезпечені з допомогою внутрішніх фінансів;
  • інвестиційні проекти, забезпечені з допомогою акціонування (первинна чи додаткова емісія акцій);
  • інвестиційні проекти, забезпечені кредитними фінансами;
  • інвестиційні проекти, які включають усі чи частину перерахованих способів фінансування (змішана форма фінансування).

Різноманіття інвестиційних проектів

Бізнесу доводиться стикатися з доволі великою кількістю інвестиційних проектів залежно від їхніх характеристик та особливостей. Значні відмінності їх спричинені сферою (галузою) реалізації, виробничими та ресурсними масштабами, обсягами фінансових ресурсів, періодом виконання та ін. Однак незалежно від цього, в інвестиційному проекті мають бути викладені та прописані чотири обов’язкові пункти:

  1. розрахунковий період (термін реалізації проекту) – тобто час, упродовж якого реалізовуються дії для виконання проекту;
  2. обсяг видатків (чисті інвестиції);
  3. передбачуваний прибуток та вигоди (чисті грошові надходження від виконання проекту);
  4. ліквідаційна вартість (тобто будь-яке вивільнення фінансів наприкінці економічного «життя» інвестицій).

Якщо правильно проаналізувати взаємозалежність цих чотирьох показників, можна визначити, чи варто взагалі приступати до реалізації даного проекту.

Початковий етап аналізу передбачає розрахунок часу або періоду реалізації проекту.

Потрібно виходити з того, що інвестування в будь-який проект треба сприймати як єдність процесів вкладення ресурсів та майбутнього отримання прибутків. Ці процеси зазвичай відбуваються в різних хронологічних рамках (послідовності).

Інвестування в реальні активи, як правило, спостерігається інтервальний перебіг інвестиційних процесів.

Є питання?
Запитайте
у спеціаліста!

Послідовне та паралельне протікання процесів фінансового вкладення та отримання доходів можуть відбуватися переважно при вкладенні у фінансові активи. Також можуть відбуватися при вкладенні в технічне переоснащення, реконструкцію та масштабування вже працюючих виробництв. Поза сумнівом, що оборотність інвестиційних ресурсів, можливість швидкого управління оборотним капіталом, забезпечення ліквідності активів та взагалі доцільність інвестиційної діяльності залежить від часової послідовності вкладення капіталу та отримання прибутку.

Другий етап аналізу інвест-проекту – визначення чистих інвестицій – зазвичай має дві сторони:

  1. загальна кількість початкових витрат за вирахуванням;
  2. вартість будь-яких активів, що вивільняються. Їхнє вивільнення диктується ухваленням рішення про інвестиції.

У такому вивільненні потрібно робити поправку на будь-які зміни в сумі податків, що сплачуються. Вони, своєю чергою, виникають через відображення у звітності збитку чи прибутку від продажу наявних активів.

Третій етап аналізу інвестиційного проекту – визначення чистого грошового потоку від інвестування. Чистий грошовий потік проекту — це залежність від часу надходження грошей та платежів, спрямованих на виконання проекту, і визначається вона для всього розрахункового періоду.

Четвертий етап аналізу інвестиційного проекту – визначення ліквідаційної вартості. Масштабні проекти вимагають значних капітальних вкладень. І лише згодом ці витрати забезпечують повернення як мінімум частини цих коштів.

Визначення ліквідаційної вартості проекту передбачає облік коштів, які можна отримати від продажу техніки й обладнання, що залишилися, а також від вивільнення оборотного капіталу, який має стосунок до проекту.

Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

У бізнес-плані надається повна характеристика можливості здійснення проекту. Якихось жорстко встановлених форм бізнес-плану не існує, попри те в документі мають бути визначені:

  1. економічна сутність проекту;
  2. ресурсне (наприклад, оптимальний штат співробітників), технічне (матеріальне), технологічне та фінансове забезпечення;
  3. заходи у сфері маркетингу;
  4. рівень надійності проекту та дії (заходи) щодо її покращення;
  5. забезпечення фінансами.

Бізнес-план, таким чином, має:

  1. зорієнтувати керівників усієї вертикалі в етапах та формах реалізації проекту;
  2. зацікавити в участі у проекті контрагентів ззовні.

Методичні рекомендації щодо розробки інвестиційних проектів, наданих у вищевикладеній класифікації, розподіляються залежно від їх видів.

Малі інвестиційні проекти, які фінансово може забезпечити саме підприємство за рахунок власних джерел, можна обґрунтувати за скороченим списком розділів та показників. Для такого звіту (аналізу) достатньо: цілей проекту, його основних характеристик, необхідних фінансових коштів, показників ефективності від вкладених фінансів, а також алгоритму (календарного плану) виконання.

Якщо фінансування інвестиційних проектів передбачає зовнішні джерела, тобто це середні та великі проекти, то здійснюється повноцінний аналіз і складається повне обґрунтування відповідно до національних та міжнародних вимог. Таке обґрунтування проектів диктується тією логічною структурою, яка має стандартизований характер у країнах із розвиненою ринковою економікою. Відмінність від цієї «класичної» структури залежить тільки від форм реальних інвестицій та галузевих особливостей функціонування проектів.

Сподобалася стаття?

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Види інвестиційних проектів та вимоги до їх розробки


Інвестиційний проект є основним документом, який визначає доцільність чи недоцільність вкладення інвестиційних капіталів. У ньому послідовно та поетапно прописуються основні характеристики проекту, його особливості, а також викладаються фінансові дані, пов’язані з реалізацією його.

Класифікація проектів

Відповідно до цілей інвестування:

  • проекти, які мають на меті збільшення обсягу виробленої продукції;
  • проекти, спрямовані на оновлення чи розширення продуктового асортименту;
  • проекти, спрямовані на підвищення якості продукції, що випускається / надаваних послуг;
  • проекти, спрямовані на зменшення собівартості продукції, що випускається / надаваних послуг;
  • проекти, створені задля вирішення організаційних, соціальних, екологічних та інших проблем.

Відповідно до рівня автономності реалізації:

  • інвестиційні проекти, які залежать від виконання інших завдань підприємства (компанії) чи проектів.
  • інвестиційні проекти, які не залежать від виконання інших завдань підприємства (компанії) чи проектів.

Відповідно до термінів реалізації:

  • короткострокові проекти, період виконання яких не менше одного року;
  • середньострокові проекти, період виконання яких коливається в межах один-три роки;
  • довгострокові проекти, період виконання яких понад три роки.

Відповідно до обсягів інвестиційних ресурсів:

  • малі інвестиційні проекти

(до 100 тис. дол. США);

  • середні інвестиційні проекти

(у межах 100 тис. – 1 млн дол. США);

  • великі інвестиційні проекти

(понад 1 млн дол. США).

Відповідно до оптимальної схеми фінансування:

  • інвестиційні проекти, забезпечені з допомогою внутрішніх фінансів;
  • інвестиційні проекти, забезпечені з допомогою акціонування (первинна чи додаткова емісія акцій);
  • інвестиційні проекти, забезпечені кредитними фінансами;
  • інвестиційні проекти, які включають усі чи частину перерахованих способів фінансування (змішана форма фінансування).

Різноманіття інвестиційних проектів

Бізнесу доводиться стикатися з доволі великою кількістю інвестиційних проектів залежно від їхніх характеристик та особливостей. Значні відмінності їх спричинені сферою (галуззю) реалізації, виробничими та ресурсними масштабами, обсягами фінансових ресурсів, періодом виконання та ін. Однак незалежно від цього, в інвестиційному проекті мають бути викладені та прописані чотири обов’язкові пункти:

1) розрахунковий період (термін реалізації проекту) – тобто час, упродовж якого реалізовуються дії для виконання проекту;

2) обсяг видатків (чисті інвестиції);

3) передбачуваний прибуток та вигоди (чисті грошові надходження від виконання проекту);

4) ліквідаційна вартість (тобто будь-яке вивільнення фінансів наприкінці економічного «життя» інвестицій).

Якщо правильно проаналізувати взаємозалежність цих чотирьох показників, можна визначити, чи варто взагалі приступати до реалізації даного проекту.

Початковий етап аналізу передбачає розрахунок часу або періоду реалізації проекту.

Потрібно виходити з того, що інвестування в будь-який проект треба сприймати як єдність процесів вкладення ресурсів та майбутнього отримання прибутків. Ці процеси зазвичай відбуваються в різних хронологічних рамках (послідовності).

Інвестування в реальні активи, як правило, спостерігається інтервальний перебіг інвестиційних процесів.

Є питання?
Запитайте
у спеціаліста!

Послідовне та паралельне протікання процесів фінансового вкладення та отримання доходів можуть відбуватися переважно при вкладенні у фінансові активи. Також можуть відбуватися при вкладенні в технічне переоснащення, реконструкцію та масштабування вже працюючих виробництв. Поза сумнівом, що оборотність інвестиційних ресурсів, можливість швидкого управління оборотним капіталом, забезпечення ліквідності активів та взагалі доцільність інвестиційної діяльності залежить від часової послідовності вкладення капіталу та отримання прибутку.

Другий етап аналізу інвест-проекту – визначення чистих інвестицій – зазвичай має дві сторони:

1) загальна кількість початкових витрат за вирахуванням;

2) вартість будь-яких активів, що вивільняються. Їхнє вивільнення диктується ухваленням рішення про інвестиції. У такому вивільненні потрібно робити поправку на будь-які зміни в сумі податків, що сплачуються. Вони, своєю чергою, виникають через відображення у звітності збитку чи прибутку від продажу наявних активів.

Третій етап аналізу інвестиційного проекту – визначення чистого грошового потоку від інвестування. Чистий грошовий потік проекту — це залежність від часу надходження грошей та платежів, спрямованих на виконання проекту, і визначається вона для всього розрахункового періоду.

Четвертий етап аналізу інвестиційного проекту – визначення ліквідаційної вартості. Масштабні проекти вимагають значних капітальних вкладень. І лише згодом ці витрати забезпечують повернення як мінімум частини цих коштів.

Визначення ліквідаційної вартості проекту передбачає облік коштів, які можна отримати від продажу техніки й обладнання, що залишилися, а також від вивільнення оборотного капіталу, який має стосунок до проекту.

Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

У бізнес-плані надається повна характеристика можливості здійснення проекту. Якихось жорстко встановлених форм бізнес-плану не існує, попри те в документі мають бути визначені:

1) економічна сутність проекту;

2) ресурсне (наприклад, оптимальний штат співробітників), технічне (матеріальне), технологічне та фінансове забезпечення;

3) заходи у сфері маркетингу;

4) рівень надійності проекту та дії (заходи) щодо її покращення;

5) забезпечення фінансами.

Бізнес-план, таким чином, має:

1) зорієнтувати керівників усієї вертикалі в етапах та формах реалізації проекту;

2) зацікавити в участі у проекті контрагентів ззовні.

Методичні рекомендації щодо розробки інвестиційних проектів, наданих у вищевикладеній класифікації, розподіляються залежно від їх видів.

Малі інвестиційні проекти, які фінансово може забезпечити саме підприємство за рахунок власних джерел, можна обґрунтувати за скороченим списком розділів та показників. Для такого звіту (аналізу) достатньо: цілей проекту, його основних характеристик, необхідних фінансових коштів, показників ефективності від вкладених фінансів, а також алгоритму (календарного плану) виконання.

Якщо фінансування інвестиційних проектів передбачає зовнішні джерела, тобто це середні та великі проекти, то здійснюється повноцінний аналіз і складається повне обґрунтування відповідно до національних та міжнародних вимог. Таке обґрунтування проектів диктується тією логічною структурою, яка має стандартизований характер у країнах із розвиненою ринковою економікою. Відмінність від цієї «класичної» структури залежить тільки від форм реальних інвестицій та галузевих особливостей функціонування проектів.

Сподобалася стаття?

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Необхідність оцінювання ризиків у рамках аудиту: як її проводити


Під час проведення аудитів перед деякими службами внутрішнього аудиту виникає ряд проблем. Насамперед, це брак часу та обмеженість ресурсів. Тому складно за невеликий проміжок часу охопити всі важливі сфери бізнес-процесів, що перевіряються, при цьому без утрати якості і з отриманням максимальної користі від аудиту.

Багато підданих перевіркам бізнес-процесів крос-функціональні, тобто коли в них задіяно кілька підрозділів. Таким чином, детальніший аналіз діяльності кожного такого підрозділу (або підпроцесу) потребує додаткових ресурсів.

Для успішного початку аудиту внутрішньому аудитору бажано звернути особливу увагу не на послідовне оцінювання ефективності окремих підрозділів (або підпроцесів), а на визначення ризиків, властивих підданому аудиту процесу, загалом. Після такого визначення ризиків необхідно оцінити їх та виявити найбільш серйозні ризики, тобто ті, які можуть суттєво вплинути на бізнес. Визначення найважливіших ризиків та сфер може базуватися на результатах аудитів минулих років, спостереженнях служби внутрішнього аудиту, даних ризик-менеджменту, додаткових даних від об’єктів аудиту та ін.

Оцінювання ризиків також сприяє прозорості комунікації та ефективному діалогу з внутрішніми клієнтами служби аудиту (СЕО, правлінням, радою директором, акціонерами та самими підрозділами, що перевіряються), щоб усунути такі питання, як: «Де ризик?», «Де пріоритет?», «На що нам звернути увагу насамперед?» або навіть повідомлення про те, що ризик не передбачається.

Аналіз ризиків передбачено Міжнародними професійними стандартами внутрішнього аудиту (МПСВА). Цей аналіз є одним із методів використання ризик-орієнтованого підходу.

Нижче наведено список посібників та стандартів, в яких розкрито методологію оцінювання ризиків:

Стандарти та посібники:

Міжнародні професійні стандарти внутрішнього аудиту:

2100 – Сутність роботи внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит спрямований на проведення оцінювання та має сприяти вдосконаленню процесів корпоративного управління, управління ризиками й контролю в організації з використанням послідовного та системного ризик-орієнтованого підходу.

2210 – Цілі аудиторського завдання. Для кожної аудиторської процедури мають бути визначені її цілі.

2210.А1 – Внутрішній аудитор повинен провести попереднє оцінювання ризиків, які є об’єктом аудиту. Цілі аудиторського завдання не мають суперечити результатам цього оцінювання.

Додаткове керівництво Міжнародного інституту внутрішніх аудиторів:

«Планування аудиторського завдання: Визначення цілей та обсягу» (серпень 2017 р.; «Engagement Planning: Establishing Objectives and Scope»).

Є питання?
Запитайте
у спеціаліста!

На етапі планування, складання алгоритму аудиту та попереднього оцінювання ризиків аудиторам дуже важливо грамотно викласти отриману інформацію. Вона має бути зрозумілою, систематизованою, однозначною і зрозумілою як керівнику служби внутрішнього аудиту, так і внутрішнім клієнтам. Одним із практичних інструментів систематизації необхідних даних є, наприклад, матриця ризиків та контролів. Така матриця може складатись упродовж кожного аудиту та бути важливим доповненням до аудиторського звіту.

Матриця складається з трьох основних блоків, що заповнюються в такій послідовності:

  1. Імовірний ризик. Аудитор складає перелік ризиків, властивих бізнес-процесу загалом, і розподіляє їх у порядку пріоритету (значущості та впливу на бізнес).
  2. Контрольні процедури. У процесі аудиту визначається, які ручні та автоматизовані контрольні процедури (зокрема, звіти, регламенти, інвентаризації, звірки, розподіл повноважень, «друга пара очей» тощо) виконуються підрозділами для зниження небезпеки виникнення ризиків. Проводиться оцінювання даних контрольних процедур з дизайну та ефективності виконання.
  3. Залишковий ризик. За підсумками тестування ефективності контрольних процедур на завершальному етапі аудиту проводиться кількісне (або якісне) оцінювання величини залишкового ризику з урахуванням оцінки «ймовірності – впливу».

За підсумками досвіду практикуючих аудиторів можна дійти висновку, що матриця ризиків і контрольних процедур (контролів) – доволі практичний інструмент як внутрішніх аудиторів, і внутрішніх клієнтів. Матриця допомагає аудитору сформулювати рекомендації для вдосконалення неефективних контролів або усунення причин недоліків, виявлених у ході аудиту, і не випустити з уваги ризикових моментів.

Матриця обговорюється під час передачі результатів аудиту власникам бізнес-процесів та іншим внутрішнім клієнтам, оскільки оцінювання СВК процесу, що підданий аудиту, безпосередньо залежить від кількості залишкових ризиків та їх значимості. Завдяки матриці внутрішній клієнт може побачити «весь набір» всіх ризиків та контролів свого процесу фактично на одному аркуші, а потім обговорити з аудитором величину залишкового ризику, відсутні та надмірні контролі, а також контрольні процедури, які потребують удосконалення. А потім сформувати ефективний алгоритм заходів щодо усунення виявлених недоліків.

До того ж відкрита та прозора комунікація з внутрішніми клієнтами (being on common page) – це запорука підвищення цінності внутрішнього аудиту та успіху загалом. Також такий підхід сприяє підвищенню рівня ризик-культури компанії.

Сподобалася стаття?

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Як правильно оформити інвестиційний договір


До фактичного укладання угоди слід підписати інвестиційний договір. Саме в ньому прописуються всі основні домовленості всіх сторін угоди, тобто сам інвестор, а також виконавець та замовник. Такий документ, у якому викладено механізми інвестування в бізнес, насамперед включає деталі процесу фінансування, зобов’язання й права всіх учасників контракту, особливості системи управління та способи вирішення передбачуваних конфліктів. Тобто такий документ за своєю суттю є покроковою інструкцією, алгоритмом виконання всіх етапів проєкту, якого мають дотримуватися всі сторони контракту. До того ж процес інвестування обов’язково має супроводжуватися додатковим пакетом документів, серед яких: статут, договори позики, необхідні ліцензійні дозволи тощо.

Оформлений належним чином інвестиційний договір, зразок якого прописаний у статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», є юридичною угодою між інвестором і замовником. Він і вважається основним документом, адже інвестиційного кодексу, в якому визначалися б економічні, організаційні та правові засади інвестиційної діяльності в Україні, поки що не існує. Також, якщо виникне потреба, можна використати постанову Кабінету Міністрів України № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) щодо спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора». Важливо, що такий документ з інвестицій повинен укладати юрист-практик, який знає його основні особливості.

Основні поняття зі сфери інвестицій

Замовник – це керівник (або власник) компанії. Саме він відповідає за фінанси, надані інвестором, а також за виконання всіх зобов’язань, прописаних в інвестиційному договорі.

Інвестор — це фізична чи юридична особа, яка вкладає особисті гроші в необхідні фінансові інструменти. Мета такого вкладення — отримати дохід. Інвесторами можуть бути й певні фонди.

Експертне оцінювання проекту, призначеного для інвестування, має на меті визначити його ефективність та передбачуваний ризик від його реалізації. Для такої експертизи використовуються різні математичні моделі. Вони дають змогу визначити оптимальну суму інвестування, термін окупності інвестиційного проєкту, його дохідність (також індекс дохідності) та інші фінансово-виробничі складові.

Що важливо

Передує підписанню інвестиційного договору меморандум (спеціальна угода) про наміри, яку укладають майбутні сторони проєкту. Фактично, це текстовий виклад усних домовленостей, досягнутих і прийнятих обома сторонами. Цей документ підписується ще до створення юридичної особи чи початку реалізації інвестиційного проєкту. Крім іншого, у меморандумі прописуються дані, хто є учасниками проєкту, їхні обов’язки та можливі неустойки (штрафи). Однак, як правило, меморандум не має юридичної сили в разі судового позову.

Складання інвестиційного договору передбачає ґрунтовну участь усіх його суб’єктів. Причому бажано, щоби кожен залучив свого юриста з метою захисту своїх інтересів.

Головні умови інвестиційного договору

У договорі має бути прописано:

  • його предмет;
  • цілі партнерських відносин;
  • хто і якою мірою управляє компанією й ухвалює рішення;
  • розмір та тимчасовий період отримання доходів;
  • мета й умови прийняття нових партнерів;
  • умови входження інших інвесторів;
  • умови виходу із договору.

До договору інвестицій нерідко передбачається оформлення двох обов’язкових документів — це статут і трудові договори.

У статуті, або корпоративній угоді, регулюються відносини між сторонами, а також визначаються чотири головні механізми реалізації проекту:

  • механізми ухвалення рішень щодо збільшення статутного капіталу. Адже якщо замовник в односторонньому порядку збільшить статутний капітал, інвестору загрожує втрата фактично всіх своїх дивідендів;
  • умови ухвалення рішень щодо суттєвих операцій. Передбачається, що такими є суми від половини вартості компанії чи обсягу її статутного капіталу. Розмір таких сум фіксується;
  • розподіл між інвесторами дивідендів: скільки, коли та з якою періодичністю вони їх отримуватимуть;
  • призначення генерального директора та головного бухгалтера (таким може бути й фінансовий керівник). Прописується алгоритм та процедури, хто обирає виконавців обов’язків за договором, який необхідний відсоток голосів, як часто мають відбуватися перевибори тощо.
Є питання?
Запитайте
у спеціаліста!

Трудові договори становлять юридичне підґрунтя для діяльності підприємства. Ми радимо трудовий договір без терміну і з максимально гнучкими умовами. Потрібен такий документ, де буде заборонено звільнення працівників в односторонньому (один партнер) порядку. Водночас залишити право швидко вийти з угоди, зберігаючи свої інтереси.

Що має інвестор?

Інвестор отримує насамперед прямі доходи у формі постійних чи разових фінансових виплат. Також він має право отримати частку в компанії з правом ухвалення рішень або без цього. Є інвестиційні проєкти, які дають вкладнику змогу отримувати прибуток за короткий час після інвестування щомісяця, щокварталу чи щороку. Є також проєкти, які за планом можуть мати віддачу через роки, а то й десятиліття.

Трапляються випадки, коли винятково цінний співробітник може стати співвласником частки компанії. У такому разі цю людину (як фізичну особу) вводять до складу співзасновників компанії. Також практикується процедура, коли фіксують у його трудовому договорі преміювання, що відповідає фінансовим показникам компанії.

Форми інвестиційних договорів

Існують різні види інвестиційних договорів. Зазвичай практикуються такі форми:

  • Інвестор входить до статутного капіталу, купуючи частки в статутному капіталі чи акції. Наприклад, суб’єкт інвестування вкладає в такий капітал 100 умовних одиниць і в результаті отримує частку у вигляді 10 %. Цей спосіб інвестування є досить популярним в Україні. Він є оптимальним завдяки тому, що не спричиняє додаткових податкових зобов’язань, при цьому гарантує прозорі відносини між підписантами та дає можливість інвестору отримувати законний прибуток.
  • В Україні серед практикованих механізмів оформлення інвестицій доволі частою є така форма відносин, як договір позики. Документ повністю відповідає правовому середовищу країни та дає можливість законно отримувати доходи (у вигляді відсотків) від вкладення в стартапи. Проте існує одна вада — обсяг інвестиційних доходів від вкладення в стартапи на першому етапі обмежується обсягом відсотків. І якщо стартап у майбутньому стане фінансово прибутковим, вкладник ніяк не зможе збільшити свій прибуток від володіння пайовою частиною в проекті.
  • Ще один вид інвестиційного договору – про спільну діяльність. Як вкладення в таку діяльність інвестор передає фінансові кошти, а компанія надає своїх співробітників для реалізації проекту. У результаті всі сторони отримають свою частку від спільної діяльності: вона може бути у відсотковому співвідношенні 20 на 80. Такий вид відносин використовується в Україні нечасто через ряд недоліків. Зокрема, форма відносин передбачає реєстрацію, трудомістке оподаткування, а надалі виникає необхідність ділити і прибуток від діяльності компанії, і її майно (матеріальні цінності), і навіть усі права інтелектуальної власності.

Як бачимо, залучити ззовні стартовий капітал і організувати ефективний бізнес — це досить клопітне завдання, і не всім вистачить інтелектуальних сил і організаційних здібностей для цього. Зацікавити інвестора – це лише початок. Найважливіший етап організації бізнесу – ефективно взаємодіяти, щоб прибуток був максимальним і при цьому найменше проблем. Так, інвестору необхідно, перш ніж ризикувати власними грошима, всебічно вивчити проект та його умови. У разі ухвалення проекту забезпечити контроль реалізації проекту. При цьому максимально убезпечити себе, прописавши однозначні механізми одержання прибутку.

Викладене вище — найголовніше для тих, хто хоче укласти інвестиційний договір та вкласти свої кошти в новий бізнес.

Сподобалася стаття?

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Банкрутство юридичних осіб: вартість


Банкрутством називають нездатність підприємства вести підприємницьку діяльність у зв’язку з відсутністю коштів, через що виникають проблеми з неможливістю розрахунків за борговими зобов’язаннями підприємства.

Відповідна база законів та ряд нормативно-правових актів України визначає та суворо контролює процедуру банкрутства юридичних осіб. Дотримання визначеного порядку й алгоритму процедури банкрутства обов’язкове для всіх учасників судового процесу.

Банкрутство підприємства спрямоване не тільки на ліквідацію бізнесу, а й на фінансову санацію підприємства. Останнє передбачає повне фінансове оновлення компанії та розвиток його в майбутньому.

Тільки висококваліфіковані фахівці допоможуть вам у такому непростому процесі, як банкрутство для того чи іншого типу підприємства. Процедура банкрутства відбувається відповідно до визначених законодавчих вимог.

Процедура банкрутства можлива для таких видів підприємств:

  • для бізнесу, який має високу заборгованість перед партнерами;
  • для кредиторів, які мають на меті повернути свій борг із неплатоспроможного підприємства.

Для юридичної особи банкрутство має деякі плюси та мінуси. Внаслідок визнання неплатоспроможності підприємства виникає ряд плюсів:

  • є шанс зберегти власність підприємства від відчуження;
  • немає можливості накласти арешт на активи та кошти;
  • компанія розробляє власний ефективний план повернення платоспроможності й виконання обов’язків перед кредиторами;
  • бізнес захищений від способів вилучення, які не враховані законодавством;
  • компанія зможе відновити свою діяльність як юридична особа;
  • виникає можливість на підставі закону списати наявний борг у разі, якщо в підприємства не вистачає вільних грошей для їх погашення;
  • за наявності доказів невинності у власників та керівництва компанії з’являється можливість уникнути адміністративної та кримінальної відповідальності.

Серед мінусів процедури банкрутства юридичної особи:

  • процеси процедури банкрутства доволі тривалі в часі, іноді цей процес може тривати кілька років;
  • на підприємство-банкрут покладається обов’язок сплатити всі витрати, пов’язані з судом;
  • при банкрутстві приватного підприємства (ПП), зокрема з моменту визнання неплатоспроможності, до нього та його керівництва буде підвищена увага;
  • усі ліцензії, які раніше отримав підприємець, будуть анульовані, а повторно отримати їх буде доволі складним і тривалим процесом;
  • через відкликані ліцензії ПП не зможе більше вести ту діяльність, яку запровадив раніше.

У яких випадках будуть потрібні послуги юриста з банкрутства

  • Процес банкрутства дуже непростий й потребує спеціальних знань, оскільки він керується багатьма правовими нормами;
  • Необхідна компетентність у численних законодавчих та підзаконних актах і нормативних вимогах, що стосуються сфери банкрутства.
Є питання?
Запитайте
у спеціаліста!

До кого варто звернутися щодо супроводу банкрутства

За понад 15 років роботи на ринку України юристи агенції S&P Investment Risk Management Agency набули колосальний досвід, який дає змогу провести процедуру банкрутства ефективно та досить швидко. Професійна команда S&P Investment Risk Management Agency також зможе пом’якшити всі наслідки банкрутства, мінімізувати ризики та провести всі необхідні процедури згідно із законом.

Особливості юридичного супроводу процесу банкрутства підприємства

Супровід процесу банкрутства стартує з проміжного оцінювання ситуації, аналізу обсягів роботи та її реальних досягнень. Зокрема, спеціалісти S&P Investment Risk Management Agencyпроводять аналіз:

  • бухгалтерії. Дані беруться за останні трьох років діяльності підприємства. На основі отриманих даних робляться висновки причин банкрутства — навмисного, фіктивного чи реального;
  • перспективності кредиторів. Завдання спеціалістів – знайти кредиторів, які будуть налаштовані на мирне врегулювання проблеми;
  • варіантів законними методами уникнути відповідальності клієнта;
  • наявності потенційної інформативності втраченої раніше документації;
  • відкритості відомостей про боржника. Наявність повної інформації дасть більше шансів успішного результату.

Після закінчення вищенаведеного етапу експерти надають звіт із найвигіднішою стратегією. У ньому перераховані майбутні ризики та варіанти, як їх нейтралізувати, наводиться попередній обсяг витрат і часові рамки проходження процедури.

Вартість послуг супроводу процедури банкрутства

Вартість залежить від багатьох критеріїв:

  • регіон, де розташовані підприємства;
  • обороти компанії;
  • кількість працівників у штаті;
  • особливості ведення бухгалтерії;
  • інші фактори.

У вартість пакету послуг входить:

  • оцінювання ризиків підприємств;
  • кореспондентське обслуговування;
  • комплексний супровід банкрутства бізнесу та спеціально розроблена пропозиція: аудит проміжного ліквідаційного балансу, аудиторський висновок.

Гарантії від компанії S&P Investment Risk Management Agency:

  • професіоналізм, компетентність і практичний досвід агенції: S&P Investment Risk Management Agency успішно виконала супровід банкрутств підприємств;
  • весь процес відбувається суворо в межах закону;
  • конфіденційність;
  • проходження процедури банкрутства у доступні й прийнятні терміни;
  • наявність спеціальних дозволів і практичних знань.

Перед тим як розпочинати процедуру банкрутства, варто зробити все можливе, щоб розплатитися за боргами. Оголошення дефолту допустиме лише в тому разі, якщо інших можливих рішень не існує.

Юридичний супровід S&P Investment Risk Management Agency банкрутства підприємства – ключ для успіху в розвитку нового етапу вашого бізнесу.

Сподобалася стаття?

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Двох юристів S&P Investment Risk Management Agency було названо найкращими юристами України 2022 за версією Best Lawyers®


Київ, Україна, 12 листопада 2021 р. – S&P Investment Risk Management Agency раді повідомити, що двох юристів було включено до видання The Best Lawyers in Ukraine 2022. З моменту першої публікації в 1983 році, Best Lawyers®: загальноприйнято вважається остаточним посібником з юридичної досконалості.

Best Lawyers публікує свій список протягом чотирьох десятиліть, заслуживши повагу професії, ЗМІ та громадськості як найнадійніше, неупереджене джерело юридичних звернень. Його перший міжнародний список був опублікований у 2006 році, і з тих пір зріс настільки, що публікує списки в більш ніж 75 країнах.

«Best Lawyers була заснована в 1981 році з метою підкреслити надзвичайні досягнення юристів. Після чотирьох десятиліть ми пишаємося тим, що продовжуємо служити найнадійнішим та неупередженим джерелом юридичних рекомендацій у всьому світі», – говорить генеральний директор Філіп Грір.

Юристи у списку «Найкращих юристів України» розділені за географічним регіоном та сферами діяльності. Вони перевіряються їхніми колегами на основі професійного досвіду та проходять процес аутентифікації, щоб переконатися, що вони працюють у поточній практиці та мають хорошу репутацію.

S&P Investment Risk Management Agency вітає своїх коллег, які увійшли до списку найкращих юристів України 2022 року:

Наталія Осадча – «Інвестиції».

Микола Сюткін – «Судове право», «Злиття і поглинання», «Нерухомість».

Наталія Осадча – співзасновник і партнер S&P Investment Risk Management Agency.

Є питання?
Запитайте
у спеціаліста!

Понад 20 років Наталія працює у сфері права, ризик-менеджменту, інвестицій, вирішення конфліктів та державних відносин. Вона є автором численних досліджень та статей із захисту бізнесу та розробником багатьох інвестиційних стратегій для великих міжнародних корпорацій в Україні.

Микола Сюткін – співзасновник та генеральний директор S&P Investment Risk Management Agency. Більше 18 років захищає інтереси бізнесу в Україні у сфері права, бізнес-консультування, управління ризиками, вирішення та мінімізації бізнес-конфліктів. Він також є засновником власником медіа-платформи LDaily.

###

Про S&P Investment Risk Management Agency

Протягом останніх 15 років S&P Investment Risk Management Agency є провідною консалтинговою компанією в Україні, яка обслуговує найбільших іноземних гравців не лише на етапі входу в Україну, а й у процесі реалізації інвестиційних проектів та підтримки повсякденної ділової активності. Агентство допомогло компаніям розробити унікальні інвестиційні рішення та стратегії, а також прозоро та безпечно входити та працювати на українському ринку. S&P Investment Risk Management Agency допомагає великим іноземним компаніям розвивати їх бізнес-моделі та процеси в Україні, у суворій відповідності з високими міжнародними вимогами та стандартами прозорого ведення бізнесу. Основні послуги S&P Investment Risk Management Agency включають юридичні питання, управління ризиками, фінансовий аудит та зв’язки з урядом.

 

Сподобалася стаття?

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Зв'язатись з нами