Отже, ви вирішили розпочати власний бізнес і вибрали для нього організаційно-правову форму (якщо ні – рекомендації щодо вибору наведені у статті нижче). Наступним кроком має стати обрання системи оподаткування.
Існуючі системи оподаткування
Усі податки, сплачувані бізнесом, можна розділити на 4 групи:
- прямі податки;
- непрямі податки;
- податки, пов’язані з оплатою праці;
- інші податки.
Обсяг прямих податків залежить від фінансових результатів діяльності (прибутку чи доходу). До них відносяться: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб (підприємців) та єдиний податок.
Непрямі податки не пов’язані із прибутковістю бізнесу. Їх розмір залежить від обсягів виробництва та реалізації товарів чи послуг. До них відносяться податок на додану вартість (ПДВ) та акцизний податок.
Коли йдеться про вибір системи оподаткування, то маються на увазі насамперед прямі податки, а також непрямі податки. Податки, пов’язані з оплатою праці найманих працівників, та більшість інших податків не залежать від обраної системи оподаткування, а визначаються наявністю чи відсутністю у компанії відповідних об’єктів оподаткування.
Коли ви плануєте відкрити свій бізнес, у вас є такі варіанти:
- загальна система оподаткування (з ПДВ чи без – залежить від обсягів реалізації);
- єдиний податок без ПДВ;
- єдиний податок 3-ї групи із ПДВ.
Слід пам’ятати, деякі види діяльності не дозволяють застосування єдиного податку (спрощеної системи оподаткування). До них відносяться всі види фінансового посередництва, виробництво та продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пива та столових вин), видобуток корисних копалин, виробництво дорогоцінних металів, реалізація антикваріату, а також деякі інші види діяльності.
Особливості загальної системи оподаткування
Загальна система оподаткування – це умови роботи для підприємців та організацій, які не мають права або яким невигідно переходити на застосування спрощеного режиму оподаткування. При загальній системі оподаткування немає жодних обмежень за видами діяльності, кількістю співробітників чи за розмірами доходів.
На відміну від спрощеної системи, загальна система оподаткування відрізняється тим, що сплата податків здійснюється від прибутку, а не від отриманого сукупного доходу підприємця. Якщо прибутку немає або він негативний, то й податки не сплачуються.
Потрібно пояснити, чим прибуток відрізняється від доходу: прибуток = дохід – дозволені витрати. Не випадково ми виділили слово «дозволені», адже фіскальні органи не дозволять ФОП на загальній системі віднести до витрат:
- які ви не можете підтвердити офіційним документом;
- які ви витратили на потреби, не пов’язані з вашою діяльністю як підприємця;
- які ви витратили на придбання та утримання автотранспорту та нерухомості (основні засоби), при цьому можете користуватися ними у неробочий час тощо.
Загальна система найбільш вигідна ФОП тоді, коли для здійснення своєї діяльності у вас є чималий перелік підтверджених та необхідних витрат: закупівля різного виду сировини та обладнання, оренда приміщення для бізнесу, оплата комунальних, часті відрядження тощо.
Головне, щоб ваші витрати були вже сплачені, підтверджені документами та входили до переліку витрат, зазначених у Податковому кодексі України (ст. 177), та були пов’язані з прибутком, отриманим вашим підприємством.
Під час реєстрації ФОП спеціально переходити на загальну систему оподаткування не потрібно. Залежно від групи ФОП (1–4), бізнесмен має від 10 днів до 1 місяця для переходу на спрощену систему оподаткування. Якщо цього не зробити, за умовчанням працюватиме ваш ФОП на загальній системі оподаткування.
При цьому за наявності заборгованості у ФОП на спрощеній системі зі сплати єдиного податку більш ніж за 1 квартал податкова без попередження переводить боржника на спрощену систему оподаткування.
Це може призвести до проблем зі звітністю та податками.
Загальна система оподаткування ФОП – обов’язкова, коли ви ведете розрахунки (бартер тощо) та діяльність, заборонені для «спрощенців»: брокерська діяльність, гастрольні заходи, аудит, технічні дослідження тощо.
Окремо слід зазначити, що ФОП на загальній системі має отримати свідоцтво платника ПДВ (податку на додану вартість), якщо річний дохід перевищив 1 млн грн.
ФОП на загальній системі оподаткування сплачує податки раз на квартал, а звітність до податкових органів подає один раз на рік.
Особливості спрощеної системи оподаткування
Спрощена система оподаткування – спеціальний податковий режим, запроваджений для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні.
З погляду ведення бухгалтерського обліку, спрощена система оподаткування значно легша, хоча має ряд обмежень. Так, існує список дозволених для цієї системи оподаткування видів діяльності. Крім цього, діють обмеження допустимого обсягу доходу та кількості найманих робітників. Незважаючи на це, спрощена система оподаткування добре підходить для малого бізнесу, що забезпечує її популярність.
Спрощена система оподаткування може застосовуватися як підприємцями, так і юридичними особами. При цьому всі суб’єкти підприємницької діяльності у рамках спрощеної системи оподаткування поділені на 4 групи:
1 група
– підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів із торгових місць на ринках або здійснюють господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;
— кількість найманих працівників – 0;
— обсяг доходу – до 1085500 грн на рік;
— ставка – до 10% прожиткового мінімуму.
2 група
– підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг (у тому числі побутових) платникам єдиного податку чи населенню, здійснюють виготовлення чи продаж товарів; провадять діяльність у сфері ресторанного господарства;
— кількість найманих працівників – до 10 осіб;
— обсяг доходу – до 5421000 грн на рік;
— ставка – до 20% мінімальної заробітної плати.
3 група
– фізичні особи-підприємці та юридичні особи;
— кількість найманих працівників не обмежена;
— обсяг доходу – до 7585500 грн на рік;
— ставка – 3% доходу (за умови окремої сплати ПДВ); 5% доходу (при включенні ПДВ до складу єдиного податку).
4 група
– сільгоспвиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%;
— кількість найманих працівників – не обмежена;
— оборот коштів – не обмежений;
— ставка: різна для ріллі, сіножатей чи пасовищ, багаторічних насаджень, земель водного фонду. Фіксований сільгоспподаток фактично було трансформовано у єдиний податок. Об’єктом оподаткування є площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) та земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому в користування, у тому числі на умовах оренди.
Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру прав на нерухоме майно.
Податки
Спрощена система оподаткування передбачає лише один вид податку – єдиний податок, що сплачується до місцевого бюджету. Незалежно від цього, підприємці сплачують єдиний соціальний внесок, який зараховується на рахунки податкових органів.
Облік
Для платників податку 1 та 2 груп, а також для підприємців 3 групи, які не зареєстровані платниками ПДВ, передбачено ведення книги доходів (але не витрат) за результатами місяця. Цю книгу можна вести у паперовому чи електронному вигляді.
Для підприємців 3 групи – платників ПДВ – передбачено облік доходів та витрат у порядку, затвердженому Мінфіном.
Для підприємств 3 групи передбачено спрощений облік за методикою, затвердженою Мінфіном.