Страхування

Своєю думкою відносно дій екоінспекції на прикладі кейсу у порту «Південний» і попередніх скандалів з затримкою вантажів в українських портах, у колонці для Hubs, поділилася співзасновник і радних з інвестиційних ризиків S&P Investment Risk Management Agency Наталія Осадча:

Останнім часом представниками бізнес-середовища усе частіше обговорюються випадки незаконних дій і зловживань повноваженнями з боку Державної екологічної інспекції України. Не дивлячись на те, що часто вони підкріплені фактами, офіційну заяву про дані прецеденти в пресі з’являються вкрай рідко.

Минулого року, наша компанія зіткнулася зі справою про неправомірні дії з боку Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря по відношенню до одного з наших клієнтів. Він (клієнт) виступав власником вантажу. У цьому кейсі за створенням «креативної» схеми зупинки судна з вантажем стояла вищезгадана держслужба. S&P Investment Risk Management Agency спеціально присвятило цьому конфлікту статтю. У ній ми детально описали, яким чином панове екологи підмінюють поняття і як їм вдається «знаходити» масу всіляких причин для затримання суден.

Зовсім недавно в засоби масової інформації потрапив і інший випадок про неправомірні дії співробітників інспекції. Яким було наше здивування, коли, після вивчення документації по справі, ми виявили в конфлікті сліди «креативу» Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря. Суть нещодавнього конфлікту, як вказує заступник директора ПАТ «Одеський припортовий завод» Микола Щуріков, полягає в свідомому порушенні чинного законодавства з боку екологів.

Вивчивши факти і документи, надані Миколою Щуриковим, стає очевидним факт того, що екологічна інспекція знову стала причетною до простою суден, на цей раз вже в порту «Південний». В даний інцидент було залучено 5 суден, завантажених аміаком, власники яких зазнали колосальні збитки у загальному розмірі близько 424 тисяч доларів США.

Напрошується питання: яким чином екологам вдається створювати умови для простою суден? Відповідь проста: вони застосовують достатньо банальну схему, яка, на їх думку, «прикриває» усі незаконні дії. Дана схема була використана як у нашому випадку, так і у послідуючому (щоправда з деякими нюансами, так як на судах знаходилися різні типи вантажів). Ця держструктура підмінює два зовсім різних поняття і під різними приводами «знаходить» порушення природоохоронного законодавства.

У нашому випадку фігурував уявний факт викиду забруднених баластових вод. У другому випадку – неузгодження карти навантаження вантажу з екологічною інспекцією. Згідно чинного законодавства, при виявленні факту порушення природоохоронного законодавства, екологи зобов’язані скласти протокол про адміністративне правопорушення, виписати адміністративний штраф і на цьому все. Але екоінспекція достатньо вільно «трактує» свої повноваження.

Посилаючись на факт адміністративного порушення (у нашому випадку), в документах інспектори проставили відмітку про не проходження екологічного контролю. А у другому випадку (з «ОПЗ» – Ред.) – і зовсім відмовилися приймати документи. Як думаєте, чи зможе судно пройти митний контроль при наявності штампу «Радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено» (як було в нашому кейсі), або при не проходженні екологічного контролю (як було в кейсі суден з аміаком в порту «Південний»? Відповідь очевидна – звичайно ж ні.

У нашому випадку, екологи проставили штамп, чим, по факту, зупинили судно ввечері у четвер (напередодні вихідних). Нам знадобилося три дні, щоб відправити судно, але загальна кількість днів на той момент вже склала більше 5-ти. Судновласник поніс збитки у розмірі 100 000 доларів (не рахуючи втрат вантажовласників). У випадку з портом «Південний», збитки були значно більші.

І найцікавіше, що, відпускаючи судна з великими фінансовими втратами, співробітники інспекції та її керівництво усіляко заперечують порушення, посилаючись на невизначеність чинного законодавства. Інспектори, через яких бізнес втрачає сотні тисяч доларів, продовжують працювати далі.

Подібних випадків з Державною екологічною інспекцією України сотні, а розголосу придаються лише одиниці. До тих пір, поки екологічність ведення бізнесу не буде в пріоритеті в екологів, такі ситуації будуть мати місце.

Вищеописані ситуації показують, що в Україні бізнес поки не готовий захищати свої права в рамках правового поля. На ринку ще дуже мало консультантів, які допомагають компаніям впоратися з кризовими ситуаціями правильними, екологічними інструментами.

Але останній випадок все ж вселяє надію на те, що починає формуватися бізнес, готовий відкрито заявляти про свої права і діяти законними інструментами: залучати до відповідальності чиновників, які «креативлять» і зловживають повноваженнями і відстоювати свою правоту. Це є цінним як для суспільства, так і для держави в цілому. Такі компанії формують правильні «правила гри». І лише змінив існуючі правила ведення бізнесу, можна говорити про те, що в Україну прийдуть великі іноземні інвестори.

«S&P Investment Risk Management Agency» обладает исключительными авторскими правами данную статью. Автор имеет исключительное право контролировать использование данного материала, что означает запрет на использование данной информации без его согласия. Под информацией понимаются тексты, фото, рисунки, другие материалы. Любое использование материалов с данной статьи без письменного согласия автора запрещено. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное. В случае выявленных нарушений автор имеет право на защиту авторских прав в порядке, предусмотренном ст. 50-53 Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах».

Інвестиції нових великих зарубіжних гравців сприяють зміцненню економіки країни і допомагають вийти на стабільний рівень розвитку. Поки, в очах потенційних інвесторів, Україна не відноситься до розряду інвестиційно-привабливих держав. У чому полягає проблема, і чому такі великі закордонні гіганти, як Starbucks та IKEA, до сих пір не вийшли на вітчизняний ринок? Відповідає Микола Сюткін, керуючий партнер S&P Investment Risk Management Agency.

Все частіше, великі іноземні компанії, які протягом певного періоду були представлені на нашому ринку, «згортають» бізнес і йдуть з України. За даними з відкритих джерел, лише за останні три роки так вчинило більше 27 іноземних компаній з різних галузей: Honda, Peacocks, Mexx, River Island, Praktiker, Logitech, та інші.

Рішення про вихід на український ринок, потенційний інвестор може приймати роками. Наприклад, європейський «гігант» IKEA «роздумує» над цим ще з 2005 року, не дивлячись на економічно-привабливі і явні переваги від ведення бізнесу на вітчизняному ринку.

«Темні» правила ведення бізнесу

Основна проблема України полягає в «заплутаних» правилах ведення бізнесу, а саме – корупції на усіх рівнях. Якщо іноземний інвестор веде прозорий бізнес, це не означає, що рано чи пізно, компанії не доведеться стикнутися з проблемами, іноді – навіть кримінального характеру. Ось і виходить, що бізнес «по-білому» в Україні можна порівняти із воєнними діями, і далеко не кожен інвестор готовий «тримати» таку оборону.

Фактори страху

Рішення закріпитися на українському ринку не базується виключно на фінансових показниках або гарантійних зобов’язань держави. Інвестори ретельно вивчають ринок, аналізують поведінку великих гравців і дивляться на реальні кейси. Якщо, наприклад, вони зіткнуться із випадками порушення кримінальної справи або рейдерського захоплення великої компанії, це і стає вирішальним фактором. Компанія повинна відчувати себе у безпеці, мати гарантії збереження права власності і імунітет до необґрунтованого кримінального переслідування.

Ризики високого рівня

Придбання об’єкту нерухомості в Україні та/або вступ у партнерство з українською стороною – high level risks. Навіть досвідченним фахівцям не завжди під силу їх мінімізувати. Якщо на одну чашу терезів покласти привабливу ціну, а на іншу – можливу втрату об’єкту через пару років, то на користь якого фактору буде перевага? Найчастіше, великі компанії не готові ризикувати своїми активами і позитивною репутацією через невдалу спробу ведення бізнесу в Україні. Тому, вони зупиняють свій вибір на франчайзингу. Даний вид ризиків відноситься до категорії ризиків з бізнес-партнером. За рівнем значущості вони нижче попереднього, але можуть ставити під загрозу права інвестора на передачу українській стороні прав користування об’єктами інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації.

Для того, щоб закордонна компанія могла вести успішний бізнес в партнерстві в Україні, необхідно ще на «стадії нуль» уважно поставитися до формування коректних «правил гри» і прорахувати усі можливі ризики наперед.

«S&P Investment Risk Management Agency» володіє винятковими авторськими правами на дану статтю. Автор має виняткове право контролювати використання даного матеріалу, що означає заборону на використання даної інформації без його згоди. Під інформацією маються на увазі тексти, фото, малюнки, інші матеріали. Будь-яке використання матеріалів з даної статті без письмової згоди автора заборонено. Під використанням мається на увазі копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація, і тому подібне. У випадку виявлених порушень, автор має право на захист авторських прав у порядку, передбаченому ст. 50-53 Закону України «Про авторське право та суміжних прав»

Наталія Осадча: співзасновник S&P Investment Risk Management Agency, Наталія Осадча, про основні фактори ризику, найтиповіші помилки і можливостях захиститися від рейдерів.

Проблема незаконного захоплення контролю над підприємством – рейдерство – в останні роки стала знову актуальною. Розквіт рейдерства в Україні прийшовся на нульові роки, а ось початок 2010-х був відносно спокійний. У цей період єдиними рейдерами в країні була «родина» біглого президента України Віктора Януковича і його наближені. Вони не обтяжували себе дотримуванням будь-яких формальностей, а повністю підконтрольні «донецькому клану» прокуратура, суди, СБУ і МВС зводили нанівець можливість власників відстояти свій бізнес. Після Революції Гідності, ситуація дещо покращилася, але проблема силового захоплення контролю та незаконної передачі прав власності залишається актуальною. Гарна новина – нині принаймні є можливість спробувати відстояти свої інтереси. 

Як підстрахуватися від спроби рейдерського захоплення і що робити, якщо атака вже почалася, RAU розповіла Наталія Осадча, співзасновник S&P Investment Risk Management Agency.

— Як часто і чому в Україні відбуваються рейдерські захоплення? З чим це пов’язано?

— У наші дні рейдерство в Україні, на жаль, стало нормою і майже невід’ємною складовою ведення бізнесу. Особливо ця проблема зачіпає сферу рітейлу і нерухомості. Тільки за останні декілька років були скоєнні десятки захоплень об’єктів комерційної нерухомості (можна згадати ситуацію з львівським ТРЦ Victoria Gardens і київським ТРЦ SkyMall – ред.). Деякі з них стали настільки резонансними, що стали певними маркерами України як інвестиційно-ризикової держави. Аналізуючи теперішню ситуацію в країні, я не бачу передумов до зменшення рейдерських захоплень найближчим часом.

З причин, які сприяли появі і розвитку даного явища, можна виділити:

1. Нестабільну політичну ситуацію в Україні, часту зміну високопосадових чиновників, керівників правоохоронних органів і так далі;

2. Корупцію на усіх рівнях, у тому числі, у правоохоронних органах та судах;

3. Здійснення рейдерських атак із залученням державних і правоохоронних органів; 

4. Відсутність реального механізму і практики притягнення до кримінальної відповідальності за рейдерство;

5. Відсутність культури ведення чесного бізнесу. Важливим фактором в даному аспекті є неготовність бізнесменів, які ведуть бізнес в Україні, «грати» чесно.

 — Які помилки частіше всього допускають українські компанії у подібних ситуаціях?

— Кожне рейдерське захоплення унікальне. Вкрай рідко зустрічаються два однаково організованих і реалізованих захоплення. Це як бій, сценарій якого змінюється у залежності від тактики противника. Тим не менш, виходячи з нашої практики, можна виділити загальні тенденції і характеристики, які можуть послужити причиною рейдерського захоплення.

Перше, про що важливо пам’ятати – те, що об’єктом рейдерського захоплення стають не усі підприємства. Його причиною можуть бути наступні обставини:

1. Наявність у власності компанії великого об’єкту нерухомості та/або об’єктів інтелектуальної власності, а також бізнесу у будь-якому вигляді, який приносить стабільний дохід;

2. Наявність у підприємства помилок/обставин, які можуть послужити причиною захоплення. Саме це спонукає рейдерів атакувати, ототожнюючи підприємство з легкою здобиччю.

Будь-яке рейдерське захоплення розраховане на швидкість. Атака цікава замовникам тільки за умови максимально швидкого проведення, перш за все, з «фінансової» точки зору. Первинна мета рейдерів – отримання повного фізичного контролю над об’єктом, вторинна – отримання фінансового контролю. При такому положенні справ, рейдеру вже не важливо, як довго триватиме конфлікт, адже він використовує не особисті ресурси, а кошти захопленого об’єкту. «Жертва» атаки буде «знекровлена» і їй доведеться вкладати у цю «війну» як особисті, так і займані кошти. Так, протистояння може тривати роками, протягом яких рейдер буде продовжувати отримувати дохід від захопленого об’єкту.

В цілому, захист від серйозної рейдерської атаки – процес довгий і фінансово затратний. Одна наша справа із захисту великого об’єкту нерухомості в Києві тривала п’ять років. Об’єкт був повернутий під контроль нашого клієнта, але його фінансові втрати виявилися колосальними. Далеко не кожна компанія може фінансово витримати такий бій. Наш кейс скоріше був винятком.

Як показує практика, якщо рейдер «заходить» на об’єкт і отримує контроль над фінансовими потоками, він проводить «маніпуляції», через які усунути його з цього об’єкту практично неможливо. Не варто забувати, що великі рейдерські захоплення здійснюються за активної участі правоохоронних та/або державних органів, що суттєво ускладнює спроби повернення неправомірно захопленого об’єкту.

Яскравим прикладом усього вищезгаданого є  гучний кейс компанії Arricano. Ведучий девелопер торгових центрів вже більше п’яти років безуспішно намагається повернути собі контроль над ТРЦ Sky Mall. Не дивлячись на те, що Arricano має на руках багаточисленні рішення Лондонського Комерційного Арбітражного Суду, виконати їх на даний момент в Україні практично неможливо. Особливо ускладнює процес те, що у конфлікт залучені чиновники на достатньо високому рівні.

— Як рітейлеру захистити свій бізнес?

— Якщо бізнес-проект здійснюється в партнерстві, ще на «стадії нуль» варто уважно поставитися до формування коректних «правил гри». Необхідно відразу прорахувати і вірно побудувати систему «стримувань і противаг», яка зробить неможливою або невигідною «зраду» та/або захоплення бізнесу одним з партнерів. За статистикою, одним з найрозповсюдженіших видів рейдерства є той, який починається з корпоративного конфлікту.

Тому наша основна порада полягає в наступному: ще на стадії обговорення бізнес-проекту підходьте до питання інвестування фундаментально. Це допоможе інвестору значно мінімізувати репутаційні і фінансові втрати у майбутньому.

— Профілактика: чого краще уникати?

— Перше: ігнорування/не оскарження результатів перевірок контролюючих органів, які встановили факт неправомірних дій підприємства, на якому був зареєстрований об’єкт.

Друге. Ігнорування порушення кримінальної справи відносно контрагенту, який продав об’єкт нерухомості та/або посадової особи/органу, який прийняв рішення про продаж об’єкту. Видача слідству оригіналів правовстановлюючих документів.

Третє. Видача підприємством, на якому зареєстрований об’єкт нерухомості, боргових цінних паперів із строком платежу «за пред’явленням».

Четверте. Первинна приватизація об’єкту нерухомості та/або викуп об’єкту в органів державної влади/місцевого самоврядування без реалізації послідуючої схеми мінімізації юридичних ризиків.

П’яте. Непереоформлення правовстановлюючих документів на об’єкт та/або статутних документів: не змінено назву підприємства, не отримано нове свідоцтво на право власності, не змінені технічні характеристики об’єкту після проведення реконструкції і т.п.

Шосте. Передача частини корпоративних прав підприємства, на якому зареєстрований об’єкт, третім особам: директорам, головам правління і т.п.

Сьоме. Розподіл часток між бізнес-партнерами за принципом «60/40» або «51/49» у тому випадку, якщо керівник підприємства перейшов на сторону учасника – власника 51-го % статутного фонду.

Восьме. Купівля-продаж корпоративних прав підприємства, на якому значився об’єкт нерухомості (викуплений у держави), без належної оцінки юридичних ризиків. Відсутність процедур з мінімізації ризиків.

Дев’яте. Суто юридичні помилки/неточності при веденні бізнесу, особливо при заключенні угоди та/або після її заключення.

«S&P Investment Risk Management Agency» володіє винятковими авторськими правами на дану статтю. Автор має виняткове право контролювати використання даного матеріалу, що означає заборону на використання даної інформації без його згоди. Під інформацією маються на увазі тексти, фото, малюнки, інші матеріали. Будь-яке використання матеріалів з даної статті без письмової згоди автора заборонено. Під використанням мається на увазі копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація, і тому подібне. У випадку виявлених порушень, автор має право на захист авторських прав у порядку, передбаченому ст. 50-53 Закону України «Про авторське право та суміжних правах».