Оцінка аудиторського ризику


Починати бізнес і припускати, що він ніколи не зіткнеться з ризиками, вкрай хибно. Немає такої сфери в бізнесі, яка не несла б ризики. Залежно від напряму бізнесу, їх може бути менше або більше. Певною мірою до ризиків належить і аудит. Після завершення аудиту можуть виникнути такі ризики, як підприємницький та аудиторський.

Сутність підприємницького ризику полягає в тому, що можливий конфлікт між аудитором та клієнтом, навіть якщо аудиторський висновок і позитивний. Унаслідок цього є небезпека, що робота аудитора буде невдалою. Підприємницький ризик аудитора залежить від: можливих судових позовів стосовно аудитора; його конкурентоспроможності (професіоналізму); часу проведення аудиту; фінансового стану клієнта та його підприємницьких операцій; компетентності та знань штатного персоналу й адміністрації компанії та ін.

Аудиторський ризик – імовірна небезпека того, що аудитор у своєму власному аналізі може зробити неточні або помилкові висновки.

До компонентів аудиторського ризику належать:

Прийнятний ризик – це порівняно допустимий ризик у процесі перевірок господарських операцій з метою збору та систематизації даних, що підтверджують певні перевірочні дії та процедури та дають змогу прийняти (з погляду аудитора) рівні ризику контролю (тобто в тих випадках, коли він знижений, але не максимальний). Якщо аудитор визначить собі менший рівень аудиторського ризику, це означатиме, що він хоче бути впевненішим у тому, що в його фінансовій звітності немає істотних чи принципових помилок. На рівень прийнятного ризику аудитора можуть впливати:

  • аудиторська компетентність;
  • фінансовий стану компанії;
  • довіра (її рівень) замовників до фінансової звітності;
  • масштаб бізнесу та організаційно-правова форма діяльності клієнта;
  • форма власності бізнесу та її розподіл у статутному капіталі клієнта;
  • характер і сума його (клієнта) зобов’язань;
  • внутрішній (власний) контроль підприємства;
  • імовірність банкрутства.

Внутрішньогосподарський або невід’ємний ризик – це аудиторське припущення того, що може існувати неточність у фінансовій звітності й що вона може бути більшою за допустиму величину для внутрішньогосподарського контролю. При визначенні рівня такого внутрішньогосподарського ризику не враховується внутрішньогосподарський контроль, так як він як самостійний елемент є частиною аудиторського ризику. При оцінці цього компонента аудитор має взяти до уваги:

  • напрям та особливості бізнесу клієнта;
  • порядність та чесність керівництва компанії;
  • мотиви поведінки клієнта;
  • результати попередніх аудиторських перевірок;
  • первинний та повторний аудит;
  • взаємовідносини із залежними та дочірніми підприємствами;
  • нестандартні операції;
  • професіоналізм та знання персоналу обліковців;
  • сальдо рахунків та величину сум за статтями звітності;
  • кількість та склад операцій клієнта тощо.

Контрольний ризик (ризик контролю) – припущення аудитора, що помилки чи неточність у фінансовій звітності, які вищі за допустиму величину, не будуть ні виправлені, ні виявлені в процесі внутрішньогосподарського контролю компанії. Аудитор прагне визначити оцінку ефективності процесів внутрішньогосподарського контролю підприємства (клієнта) лише на рівні, який нижче 100% (максимуму), сприймаючи це як елемент аудиторського плану.

Ризик невиявлення (пошуку) – ступінь готовності аудитора визнати, що аудиторські відомості, які підлягають збору та аналізу, не дають можливості виявити помилки (якщо такі є), які вищі за допустиму величину. Цей рівень ризику визначається кількістю свідчень, які аудитор запланував зібрати.

За стандартом аудиторської діяльності «Істотність та аудиторський ризик», аудиторський ризик включає ризик контролю, внутрішньогосподарський ризик та ризик невиявлення.

На практиці для оцінювання аудиторського ризику використовують два основні методи:

1) оцінювальний (інтуїтивний);

2) кількісний.

Оцінювальний (інтуїтивний) метод оцінювання аудиторського ризику – сутність цього методу в тому, що зі своїх знань і практичної роботи з клієнтом аудитори визначають аудиторський ризик, виходячи зі звітності взагалі чи окремих операцій як високий, імовірний і малоймовірний. Цю оцінку в майбутньому використовують у плануванні аудиту.

Кількісний метод оцінювання аудиторського ризику полягає в тому, щоб передбачити кількісний розрахунок багатьох моделей аудиторського ризику. Поширену модель аудиторського ризику можна представити формулою:

Ар = Вр * Кр * Пр

де

Ар – аудиторський ризик;

Вр – невід’ємний ризик;

Кр – контрольний ризик;

Пр – ризик невиявлення.

Відповідно до методики, оцінка аудиторського ризику повинна починатися зі складання переліку виявлених ризиків несумлінних дій, оцінюючи їх за ймовірністю настання наслідків та їхньої значущості. На наступному етапі ці ризики співвідносяться із підрозділами, існуючими засобами контролю та посадами співробітників компанії. Надалі засоби контролю оцінюються за запланованою ефективністю, а потім фактична ефективність їх застосування підтверджується результатами тестування. На завершальному етапі визначаються залишкові ризики суттєвого спотворення та дії аудитора у відповідь на них.

Пропонований тут метод оцінювання ризиків несумлінних дій не єдиний. Можна застосовувати свої методики та підходи, які відрізняються від вищезгаданого або повністю, або на рівні окремих етапів.

Однак у будь-якому разі потрібно взяти до уваги три важливі обставини:

  • особливості галузі функціонування та відмінності у масштабі діяльності компанії, а також інші фактори унеможливлюють спрощення процесу оцінювання для всіх організацій, тому потрібно постійно коригувати свої підходи залежно від діяльності та особливостей підприємства, на якому здійснюється аудит;
  • чим складніша методика оцінювання обрана, тим важче застосовувати її в практичній діяльності;
  • оцінювання будь-якого ризику несумлінних дій як суттєвого і водночас відсутність адекватних дій щодо нього з боку аудитора вважається явним порушенням стандартів аудиторської діяльності.

Сутність аудиторського ризику полягає в наявності небезпеки, що аудитор зробить помилковий або неточний висновок унаслідок того, що не помітить принципових спотворень (похибок) у звітності чи висновку. Проте аудиторський ризик можна розрахувати: для цього треба здійснити оцінювання всіх його компонентів, які відображають як специфіку діяльності компанії, що перевіряється, так і застосовувану для перевірки методику. Для зниження виявленого аудиторського ризику (якщо він перевищує прийнятне значення) використовується інтенсифікація здійснюваних контрольних процедур.

Залишити коментар

Связаться з нами

Вы не можете скопировать содержимое этой страницы