5 of the most important recommendations for reducing risk

Комплаєнс-угоди. Топ-5 юридичних рекомендацій зі зниження ризиків


Багато українських компаній почали використовувати інструмент, який називається комплаєнс. По суті, це комплекс заходів, за допомогою яких юристи запобігають різноманітним порушенням закону та внутрішніх процедур. Що таке комплаєнс і в чому його плюси, розповімо докладніше.

Цінність комплаєнсу

Успішність бізнесу залежить від низки умов та факторів – ціни та якості продукту (послуги), маркетингу, конкуренції на певному ринку, інноваційності підприємства та продукту (послуги), потреб ринку.

Проте дедалі більше пересічних споживачів не стільки звертають увагу на ціну і якість продукту, як беруть до уваги позитивний імідж компанії, яка виготовила необхідний товар, і навіть екологічність діяльності підприємства-виробника (надавача послуг).

Так, при виборі контрагента для здійснення підприємницької діяльності переважна більшість підприємств обов’язково перевіряє законність ведення потенційним контрагентом бізнесу. Перевіряють і відсутність судових спорів, які свідчать як про фіктивність діяльності контрагента, так і про прецеденти невиконання ним взятих на себе договірних зобов’язань; відсутність податкових заборгованостей; відсутність скандальних ситуацій у соціальних мережах чи засобах масової інформації.

Кожен із перерахованих аспектів є потенційним ризик-фактором, тому надзвичайно важливий для успішності та прибутковості підприємства, власники та керівництво якого зацікавлені в недопущенні вище перерахованих негативних наслідків для компанії. Це свідчить про важливість комплаєнсу та реальну потребу в ньому.

Побудова комплаєнсу в компанії

Для більшості власників уже стала очевидною необхідність побудови комплаєнс-системи всередині компаній. На жаль, не всі знають, як вибудувати ефективну систему.

Цілі побудови комплаєнс-системи:

– щоби протидіяти корупції та шахрайству;

– щоб виявляти ризики, які стали наслідком недотримання внутрішніх та зовнішніх норм;

– щоб дотримуватися вимог міжнародних стандартів та українських законодавчих норм.

Починати завжди необхідно з прописування політик компанії.

Існує ряд стандартних політик, які тією чи іншою мірою традиційно застосовуються в більшості організацій:

– Кодекс корпоративної етики. Це стандартний документ, що стосується практично всіх напрямів функціонування компанії. У документі прописані морально-етичні засади її діяльності, норми поведінки працівників та їхні обов’язки.

– Антикорупційна політика. Вона передбачає певні процедури та практичні дії щодо як власних співробітників, так і клієнтів і контрагентів.

– Політика запрошень на заходи, а також дарування та отримання подарунків. В Україні така політика досить актуальна, адже в соціумі давно й широко практикуються такі відносини з регулюючими та контролюючими органами влади, партнерами та контрагентами.

– Політика повідомлень про порушення етичних норм. Ефективне виконання цієї функції є одним із найдієвіших способів боротьби з різноманітними порушеннями всередині компанії.

– Політика урегулювання конфліктів інтересів. У цьому документі викладаються етичні норми та стандарти поведінки співробітників у разі виникнення конфлікту інтересів, а саме тоді, коли інтереси та дії працівника можуть суперечити інтересам компанії.

– Політика взаємодії з регулюючими органами. Правильна та продуктивна взаємодія з регулюючими органами – це вкрай актуальне питання, адже навіть у виключно законослухняних компаній під час взаємовідносин із державними службами іноді виникають різноманітні складнощі.

– Політика конфіденційності.

Необхідно усвідомлювати, що будь-яка компанія на підставі затверджених керівництвом принципів може додатково прописати необхідні процеси й у такий спосіб сформувати свою оригінальну структуру комплаєнс-контролю.

Політики пояснили. Тепер треба визначитись із ризиками. Оптимально для компанії складати карту ризиків на коротко-, середньо- та довгостроковий періоди. Навіщо це потрібно бізнесменам? Завдяки таким картам вони розуміють, на що необхідно звернути особливу увагу, чого побоюватися менше і що не має значення в певному економічному секторі. Карта ризиків може бути не просто звичайним переліком можливих проблем чи небезпек для компанії (з метою їхнього аналізу та контролю), а й інструментом для ефективної реалізації стратегії.

5 найважливіших рекомендацій для зниження ризиків

  1. Вибір найменування юридичної особи.

Нерідко проєкт починається саме з вибору назви для фірми. Усім, звичайно, зрозуміло, що реєструвати юридичну особу, наприклад, із найменуванням відомих брендів на кшталт Pepsi Cola, Konica-Minolta чи Bugatti – не найвдаліший початок для успішного бізнесу. І навіть якщо хтось не знайомий з інтелектуальним правом, все ж таки розуміє, що така дія не залишиться без конфлікту.

  1. Ризики, пов’язані із захопленням засобів індивідуалізації.

З розвитком компанії можна, і навіть необхідно, самим реєструвати свій товарний знак – для свого товару, послуги або й узагалі компанії. Доволі часто буває, коли заповзятливі ділки намагаються створити проблеми своїм конкурентам, теж помітним гравцям на тій самій ділянці ринку. І вони реєструють товарні знаки на зразок вже використовуваних конкурентом позначень і форм, а згодом забороняють використовувати їх.

  1. Неналежне оформлення прав на створюваний контент.

Необхідно з належною обачністю ставитися до оформлення прав на результати інтелектуальної діяльності. На жаль, в абсолютній більшості випадків через небажання займатися паперовою метушнею цю процедуру нехтують. У результаті нерідко виникає ситуація, коли кінцева послуга чи продукт – наприклад, вебсайт та його оформлення – включає деякі елементи, права інтелектуальної власності на які належать іншим особам, однак із якими некоректно були укладені договори про надання або відчуження права.

Схожа ситуація вже є чималим ризиком та загрозою для реалізації проєкту взагалі. Річ у тому, що колишній співробітник фірми, який також є власником виключних прав на якісь важливі елементи дизайну, або фрилансер за бажання можуть створити чимало проблем вашій компанії – аж до повної заборони використовувати створені ними елементи (в тому числі у співавторстві).

Тому якщо замовник не зможе довести, що права на створені інтелектуальні продукти юридично були передані (відчужені) йому, то такий фрилансер чи співробітник-власник має цілком виграшну справу. У цьому разі найкращий вихід із ситуації – укласти договір із таким шукачем легкої наживи. При цьому найімовірніше умови будуть украй невигідними для компанії.

  1. Незаконне використання чужих результатів інтелектуальної діяльності.

Нерідко трапляються ситуації, коли різноманітні за напрямом проєкти використовують чужі твори (результати інтелектуальної власності) без дозволу правовласника та поза допустимим вільним використанням.

Напевно, це певною мірою пов’язано з деяким правовим нігілізмом і міфом, що вельми поширений: мовляв, «усе розміщене у всесвітній павутинні можна безкарно використовувати, і проблем через це не буде». Адже така тенденція властива навіть доволі солідним та авторитетним компаніям.

Поза сумнівом, таке переконання – не більше, ніж голослівні висловлювання. Неправомірне використання чужих результатів інтелектуальної діяльності у будь-якому разі може призвести до досить серйозних проблем, зокрема великих фінансових стягнень і погіршення репутації компанії. І таких прикладів чимало в судовій практиці по подібних справах.

І якщо до цього дійде, то судово-правовий конфлікт із законним правовласником аж ніяк не сприятиме формуванню успішного бізнесу.

  1. Відсутність користувальницької угоди у потрібний момент.

Угода користувача обов’язково має бути у рази, якщо ваш проєкт передбачає контент, створюваний користувачами (user-generated content, UGC).

Непоодинокі випадки, коли інтернет-портал уже давно й ефективно функціонує, і навіть перетворився на інтернет-майданчик, головна цінність якого полягає в якісному контенті та залученні користувачів. Однак ані адміністратори сайту, ані власники не отримали від користувачів жодної згоди на використання цього контенту.

Ви вже здогадалися, що використання чужих творів (продуктів інтелектуальної діяльності тощо) без дозволу власника передбачає значний ризик, пов’язаний ыз можливим настанням негативних наслідків. Адже згідно з правилами, на кожен випадок використання творів необхідно отримувати згоду власника продукту інтелектуальної діяльності (правовласника).

Як результат, упровадження та дотримання вищевказаних базових рекомендацій щодо комплаєнсу потребує витрат часу й фінансів, які для багатьох підприємств, особливо невеликих, не є першочерговими чи запланованими. Однак саме комплаєнс-контроль є тією життєво важливою складовою успішності бізнесу, на якій базується інформаційна, комерційна та фінансова безпека компанії, ділова репутація та довіра з боку контрагентів та клієнтів.

Ім'я: Микола

Прізвище: Сюткін

Email: siutkin@sp.agency

Телефон: +380443830000

Адреса компанії: Україна, Київ, вул. Редутна, 10


Зв'язатись

Залишити коментар

Зв'язатись з нами

Вы не можете скопировать содержимое этой страницы