You cannot copy content of this page

Чому бізнес втрачає мільйони: кейс судна, заблокованого в порту Госекоінспекцією


Про складність “взаємодії” бізнесу й Екологічної інспекції ми вже неодноразово говорили в наших публікаціях. Доводиться знову повертатися, аналізувати, прогнозувати та розбиратися, в чому ж підступ. Чому нічого не змінилося за минулий рік.

У першій статті ми зупинялися на одному з наших кейсів і покроково розкривали, як екологи вміло підміняють поняття і у що обходиться бізнесу така “креативність” державних чиновників.

З моменту написання нашої першої статті минув рівно рік. Але ситуація з зупинкою кораблів з боку екологів не тільки не покращилася, навпаки, набула масового характеру. І найцікавіше – схема анітрохи не змінилася, тільки з’явилися невеликі нюанси. У пресі, як і раніше, практично немає згадок про факти незаконної зупинки суден і грубого порушення екологами чинного законодавства. У зв’язку з тим, що через рік до нас знову звернувся клієнт з до болю знайомою проблемою – зупинка судна, ми вирішили знову присвятити статтю даній проблемі.

Отже, все по порядку. Наш клієнт виступав власником вантажу зернових культур і знову після навантаження на корабель на коносаменті “чарівним чином” з’явилася печатка “радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено”, проставлена працівниками Держекоінспекції. Корабель було зупинено в порту, митні органи відмовлялися оформляти вантаж, посилаючись на той факт, що він не пройшов радіологічний контроль.

Як вантаж в нашому випадку виступало зерно. Згідно з чинним законодавством, даний вид вантажу не підлягає екологічному контролю на митниці, якщо в пунктах пропуску встановлено комплекси автоматизованого контролю за переміщенням радіоактивних речовин і ядерних матеріалів. Радіологічний контроль таких товарів здійснюється тільки в тому випадку, якщо вони починають “фонити”, проходячи “рамку”. Якщо вантаж у порту успішно пройшов комплекс автоматизованого контролю – “рамку”, значить товар не є радіоактивним і, отже, до нього не можуть бути пред’явлені претензії, як мінімум, з питання радіоактивності вантажу. Пройшовши рамку, вантаж завантажується на корабель, очікуючи відправлення.

Вантаж нашого клієнта успішно пройшов «рамку» в порту, отже у екологів не було підстав для проведення радіологічного контролю даного вантажу. Але не дивлячись на це, так само як і в попередньому випадку, екологічна інспекція без будь-яких правових підстав ставить на коносаментах штамп “радіологічний контроль ввезення / вивезення заборонено”.

Власник вантажу в паніці, бо не розуміє, звідки на коносаменті взялася відмітка про заборону вивезення вантажу в зв’язку з непроходженням радіологічного контролю, оскільки він успішно пройшов рамки автоматизованого контролю ще при навантаженні. Крім усього іншого, судновласник пред’являє претензії до власника вантажу таі звинувачує останнього в простої судна, так як згідно з офіційними документами саме непроходження товаром радіологічного контролю стало причиною простою. Тому логічно, що всі збитки за простій власник судна намагається перекласти на плечі власника вантажу.

І знову, як рік тому, тільки після офіційного звернення власника вантажу до Державної екологічної інспекції із запитом, на підставі чого було проставлено штамп про непроходження вантажем радіологічного контролю, історія почала прояснюватися. Виявилося, що Держекоінспекція знову не має жодних претензій до вантажу, а штамп про заборону вивозу було проставлено на коносаментах на підставі того, що саме судно порушило природоохоронне законодавство. За версією контролюючого органу, судно забруднювало внутрішні морські води країни.

Відповідь Держекоінспекції давала підставу говорити, що з вантажем все в порядку, але аж ніяк не вирішувала основної проблеми – судно продовжувало стояти в порту, а власник вантажу, як і судновласник, зазнавали колосальних збитків.

Ми вже описували “винахідливість” екологічної інспекції. Говорили і показували, як екологи красиво і тонко підміняють поняття, з однією метою, щоб митниця просто не мала права випустити судно з України. На диво, нічого нового в цю «схему» зупинки суден за останній рік не було привнесено. Напевно, до неї додати нічого, адже протягом року все і так справно працює, але про наслідки, м’яко кажучи, «незаконних» дій для економіки України – пізніше. А поки нагадаємо, як усе працює.

В Україні існує кілька видів контролю, які виконує Державна екологічна інспекція. Перший – радіологічний. Формально він був проведений в нашому випадку і стосувався безпосередньо вантажу. Другий – екологічний контроль судна, який не має жодного відношення до радіологічному контролю. Його непроходження жодним чином не повинно бути відображено у вигляді штампа “радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено”, проставленого на коносаменті власника вантажу.

Згідно з нормами, Держекоінспекція мала право перевірити територіальні й морські води на відповідність нормативам гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Така перевірка можлива тільки за умови, якщо під час скидання з судна ізольованого баласту разом з ним викидаються видимі плавучі частини чи виникають видимі сліди нафти, нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в районі скидання.

У першому випадку з нашої практики, з яким ми зіткнулися, метою було блокування відправки корабля. Так що екоінспекція без видимих причин провела обстеження скидання баласту біля судна. Потім інспектори в присутності представника порту склали акт відбору проб води. На підставі вищевказаного акту, держчиновники склали протокол вимірів показників складу та характеристики вод, а у відібраних зразках води «знайшли» перевищення граничних норм заліза й нафтопродуктів.

Це «стандартний» сценарій розвитку подій, який «успішно» застосовується до більшості судів, що заходять в порти України. Після акту, згідно з чинним законодавством, екологи мали право скласти лише протокол про адміністративне порушення, а також розрахувати збитки, завдані судном навколишньому середовищу. Але на практиці все складається інакше. І після такого акту в більшості випадків слідувало проставлення Держекоінспекцією на товаросупровідних документах штампа про непроходження вантажем радіологічного контролю. Слід зазначити, що наявність такого штампа була залізною підставою для відмови митних органів у проходженні митного оформлення та випуску корабля з порту.

Історії з зупинкою судна закінчувалися по-різному. Комусь із власників суден виписували адміністративний штраф за адміністративне порушення на пару сотень гривень і відпускали. Хтось повинен був сплатити суму розрахованих екологами збитків, які становили вже сотні тисяч гривень. І потім судно так само відпускали. Однак в деяких випадках, як в останньому, що стався в нашій практиці, все було ще сумніше.

Власникові судна ніхто не пред’явив ні акту відбору проб води, ні протоколу вимірів показників складу та характеристики вод. Не було жодної фіксації правопорушення з боку судна. Був тільки штамп “радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено” на коносаменті і тиждень простою корабля з загальними збитками понад 150 000 доларів США.

За цей тиждень, крім листів екологів на ім’я морського агента, в якому вони розповідали про факти забруднення вод, недопуск їх на корабель, виміри і так далі, ні власник судна, ні власник вантажу так нічого й не отримали. Коли було зроблено десятки запитів, подано скарги в усі можливі інстанції – корабель просто був відпущений. На питання, що ж стало підставою для зупинки корабля, панове екологи у своїх наступних офіційних відповідях не соромляться та визнають, що екологічна інспекція просто немає іншого інструменту для затримання корабля, тому застосовується штамп, який ставиться саме до радіологічного контролю.

Позиція дуже цікава, а головне – чиновники відкрито визнають, що грубим чином порушують чинне законодавство, перевищують свої повноваження і навмисно заводять бізнес у збитки. Згідно з інформацією, розміщеною на сторінці Facebook Офісу ефективного регулювання збитки бізнесу від незаконних дій державної екологічної служби із застосуванням штампу “радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено” дійшли до 200 000 000 доларів на рік і це не рахуючи щоденні збитки від простою корабля і вантажу, які коливаються від 15 до 30 тисяч доларів на день.

Найцікавіше в ситуації, що склалася те, що з того моменту, як безпідставні зупинки кораблів в портах набули масового характеру, жоден інспектор чи його керівник, причетні до незаконних дій, не були притягнуті до відповідальності. Навіть не було факту дисциплінарної відповідальності, банальної догани, не кажучи вже про серйозніші наслідки – звільнення або кримінальну відповідальність. При тому, що подібні звернення були, але вони свідомо блокувалися на рівні керівництва Екологічної інспекції.

Очікувати, що з прийняттям нового Закону України №2530-VIII від 06.09.2018 «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо впровадження механізму” єдиного вікна “і оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України» проблемні питання з державною екологічною службою вирішаться самі собою не доводиться. Хоча, на думку екологів, саме цей Закон позбавляє їх повноважень і з його прийняттям вони не зможуть проводити екологічний та радіологічний контроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Ми дуже уважно і кілька разів вивчили новий Закон, але явних змін у повноваженнях екологів не помітили. Дійсно, законодавець трохи видозмінив визначення в старій і новій редакціях, але прямої заборони на проставлення штампу “радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено” ми там не побачили. Крім того, і в законах попередньої редакції екологів не мали права на здійснення вищезгаданих дій. Виняток становили випадки, при яких спрацьовувала рамка автоматизованого контролю в порту. Але ніщо і ніхто не заважав державним чиновникам використовувати цей штамп, причому в не передбачених законом випадках. Після прийняття нового Закону в пресі стала з’являтися інформація, що судна в портах продовжують зупиняти.

Правда, тепер трохи змінилася технологія. Так, наприклад, замість проставлення штампа “радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено” екологи ухвалюють рішення про заборону на вихід судна з порту. Хоча таке право у них є тільки в одному випадку (як і раніше) якщо вантаж “фонить” і цей факт встановлено Митними органами.

Нічого не нагадує?… Все те ж саме, тільки під іншим соусом. За фактом, обіцяних змін про мінімізацію зловживань з боку держекоконтролю не відбулося. Видозмінився механізм схеми. Питання залучення до відповідальності державних службовців, причетних до незаконної зупинки судна і вантажу, стягнення з чиновників завданих бізнесу збитків, залишається відкритим. Поки не буде сформовано вищевказану практику й чітку позиція бізнесу, система продовжуватиме працювати, як і працювала, нехай і з невеликими змінами.

Кінцевий вибір залишається за бізнесом, втім як і завжди.

Залишити коментар

Get In Touch